Бібліотека

Із відчуженням учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки у статутному (складеному) капіталі товариства іншим його учасникам або третій особі такий учасник припиняє участь у товаристві та втрачає не тільки право на частку, а всі інші права щодо товариства. Інакше кажучи, з відчуженням своєї частки учасник вибуває зі складу учасників товариства та втрачає корпоративні права.

Не буде перебільшенням сказати що сьогодні великі акціонерні компанії визначають лице світової економіки. Саме вони домінують на світових товарних та фінансових ринках. Значення акціонерної форми підприємництва важко переоцінити. Однак, важлива роль, яку вони відіграють, покладає на законодавця величезну відповідальність стосовно забезпечення належного регулювання діяльності таких компаній.

Вже більше десяти років пройшло з того часу, коли Україна, уклавши Угоду про партнерство та співробітництво з Європейським Союзом, взяла на себе зобов'язання досягти з цією організацією "приблизної адекватності законів" у певних важливих галузях законодавства, як-то: закон про компанії, закон про банківську справу, бухгалтерський облік компаній, податки, інтелектуальну власність, фінансові послуги, правила конкуренції тощо. І незважаючи на те, що всі ці роки різні організації та державні органи оптимістично рапортували про "значний прогрес", досягнутий у сфері гармонізації, здобутки України на цьому шляху інакше як ганебними не назвеш, тоді як мова йде йдеться про створення елементарних правових засад, необхідних для початку розбудови сучасної ринкової економіки на місці того офшорно-корупційного "бєспрєдєла", який українська бюрократія вже чотирнадцять років намагається видавати за ринкові реформи.

На превеликий жаль, незважаючи на численні заяви політиків та заклики експертів, протягом майже десятиріччя суспільство, політикум та бізнес не можуть чітко відповісти на це питання. Ніхто з політиків відкрито не заперечував доцільність ухвалення цього акту, навпаки, представники кожної з політичних сил неодноразово наголошували на необхідності якнайскорішого прийняття закону „Про акціонерні товариства", однак численні провали з голосування різних варіантів законопроекту у Верховній Раді свідчать про те, що народні обранці не були до кінця щирими, а український бізнес поки що не бачить в цьому законі для себе суттєвих переваг чи додаткових можливостей і надає перевагу збереженню status quo (Закону „Про господарські товариства").

Останнім часом у різних виданнях розгорнулася кампанія щодо нагальної необхідності «для покращення інвестиційного клімату України» визнати легальність так званих акціонерних угод (shareholders agreements або shareholders deeds), за допомогою яких пропонується вирішити найболючішу проблему - фактичну беззахисність акціонерів перед зловживаннями недобросовісного менеджменту чи контролюючих акціонерів.

На тлі позитивних тенденцій в окремих галузях економіки підвищується зацікавленість інвесторів прибутковими підприємствами. Боротьба за право володіти такими підприємствами переноситься у суди, на телебачення, в пресу. За прикладами ходити далеко не доводиться: взяти хоча б історію із акціями ЗАТ "Оболонь". Більш того, існуючі корпоративні конфлікти можна піддати ґрунтовному аналізу.

Стаття містить концептуальні зауваження до проекту закону «Про акціонерні товариства», які стосуються механізмів проведення загальних зборів, необхідності забезпечення незалежності зовнішніх аудиторів та підвищення їх відповідальності, потреби у оптимізації системи органів управління акціонерними товариствами та запровадження механізмів, які регламентують набуття контролю над товариством.

Будь-яка національна система корпоративного управління є комплексним явищем, формування та розвиток якого здійснюється під впливом багатьох факторів. Дійсно, одним з найвпливовіших з поміж цих факторів є корпоративне законодавство країни. Однак абсолютно невірно буде ставити знак рівності між рівнем розвитку національного корпоративного законодавства та ефективністю національної системи корпоративного управління.

Банкрутство суб'єкта господарювання впливає на всі сфери його діяльності, зокрема й на ті відносини, які прийнято називати корпоративними. На жаль, питання, пов'язані із здійсненням корпоративних прав в процедурі банкрутства, ще не знайшли належного висвітлення в українській юридичній літературі. Разом з тим, актуальність цих питань є очевидною. Окремі питання, які мають, насамперед, практичне значення, пропонуються до Вашої уваги в цій роботі.

Законодавство зобов'язує учасників (засновників) вживати заходів до відновлення платоспроможності боржника. Досудова санація включає здійснення реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство. Однак і під час провадження у справі про банкрутство, санація є найважливішим завданням. 

Автореферат  дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - Львів, 2006

Проведено комплексний аналіз правового статусу юридичних осіб, заснованих державою. Висвітлено визначальні елементи їх правового статусу, а саме: права й обов'язки цих юридичних осіб, мету та цілі їх діяльності, правовий режим майна, організацію управління, умови відповідальності юридичних осіб, заснованих державою, за зобов'язаннями. Розкрито порядок створення та припинення їх діяльності. Уточнено коло державних органів, через які держава засновує юридичні особи. З'ясовано організаційно-правові форми, в яких здійснюють діяльність юридичні особи публічного права, засновані державою, й організаційно-правові форми, в яких діють юридичні особи приватного права, засновані державою. Акцентовано увагу на організаційно-правовій формі державного акціонерного товариства. Розкрито суть поняття та з'ясовано ознаки державного акціонерного товариства. На підставі вивчення фахової юридичної літератури, аналізу чинного законодавства України й узагальнення матеріалів судової практики, присвячених визначальним елементам правового статусу юридичних осіб, заснованих державою, сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - К., 2001

 Досліджено організаційно-правові засади товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), проаналізовано його історичний розвиток, правову природу, особливості створення, установчий договір і статут. Розглянуто проблеми управління та правового режиму майна ТОВ, створення і призначення статутного фонду, правовідносини товариства та його участників. Висвітлено процеси ліквідації та реорганізації товариств, розкрито причини їх банкрутства. Проведено порівняльний аналіз діяльності ТОВ в Україні та ФРН, Франції, Російській Федерації та внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про господарські товариства.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня  кандидата юридичних наук. - К., 2008

  Досліджено теоретико-правові та практичні аспекти законодавчого закріплення правового статусу споживчих товариств в Україні. Доведено, що чинні нормативно-правові акти містять положення регулювання статусу споживчих товариств, розроблені у період формування системи споживчої кооперації в СРСР. Зовнішні економічні та правові умови діяльності юридичних осіб приватного права на тлі прагнення України до входження в Європейське Співтовариство вимагають кардинального перегляду всіх положень законодавства, що визначають правовий статус споживчих товарів. Запропоновано нову модель правового статусу споживчих товариств, в якій враховано концептуальні підходи, що містяться в законодавстві зарубіжних країн і законодавстві Європейського Союзу про кооперативні товариства.

Розкрито зміст цивільно-правових ознак, що є підставою для виокремлення споживчих товариств як окремої організаційно-правової форми непідприємницьких юридичних осіб приватного права, положення, що забезпечуватимуть діяльність споживчих товариств як самостійних суб'єктів права власності. Наголошено, що непідприємницький правовий статус споживчих товариств доцільно забезпечити врегулюванням у Законі України "Про кооперацію" норм, що передбачатимуть необхідність закріплення у статусі особливого порядку розподілу доходу такого товариства. Зокрема, статусом споживчого товариства може бути передбачено спрямування всього доходу товариства на здійснення його мети, або можливість його членів одержувати незначні виплати на пай. Наведено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює правовий статус даних товариств.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - К., 2004

Запропоновано визначення правового статусу благодійної установи та благодійного товариства як благодійних юридичних осіб приватного права. Розглянуто проблеми, пов'язані з особливостями юридичної моделі досліджуваних організацій, їх правосуб'єктності, теоретичних конструкцій можливих видів благодійної діяльності та запропоновано шляхи удосконалення вітчизняного законодавства з метою належного нормативного врегулювання благодійної діяльності, її правових форм та засобів здійснення в Україні. Проведено комплексний аналіз та удосконалено існуюче нормативне визначення благодійної діяльності як однієї з основних інституційних ознак благодійних юридичних осіб. Здійснено правове дослідження специфічних форм благодійної діяльності (спонсорства, меценатства, гуманітарної допомоги), виділено їх ознаки. Удосконалено законодавчу модель та надано визначення характерних рис благодійної установи та благодійного товориства. Проаналізовано характер правоздатності благодійних юридичних осіб, особливості джерел формування їх майна та реалізації права власності.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - К., 2000

Комплексно проаналізовано теоретичні та практичні питання, пов'язані з регулюванням правового становища акціонерів в Україні. Досліджено правову природу прав та обов'язків акціонерів, розкрито зміст корпоративних правовідносин, підстави їх виникнення та припинення. Розроблено та сформульовано основні положення теорії корпоративних правовідносин. Розглянуто основні права акціонерів, зокрема, права на участь в управлінні товариством, на отримання дивідендів, на одержання інформації щодо діяльності акціонерного товариства. Наведено механізми реалізації та гарантії захисту прав та інтересів акціонерів. Розроблено конкретні практичні рекомендації щодо вдосконалення акціонерного законодавства України та практики його застосування.