Кравчук В.М. Відзив на автореферат Хорт Ю.В.

Проблематика статутного капіталу є важливою як для корпоративного права в об‘єктивному його значенні в цілому, так і для захисту інтересів окремих акціонерів. Багатофункціональність цього правового інструменту завжди викликала дискусії, які не припиняються досі. 
Компанії давно вже «переросли» національні межі і є активними учасниками міжнародних економічних відносин. Вони потребують якщо не нових, то істотним чином змінених підходів до регулювання їх діяльності. Свідченням такої потреби є, зокрема, Директиви ЄС з питань права компаній.
На сучасному етапі розвитку правової системи України теж є гостра необхідність в оновленні уявлень про статутний капітал з урахуванням останніх тенденцій розвитку корпоративного права у світі, з урахуванням гармонізації українського та європейського права.
 Разом з тим, питання, що стосуються різних аспектів статутного капіталу, недостатньо висвітлені у спеціальній юридичній літературі і ще належать до малодосліджених сфер вітчизняної науки. Як наслідок, на практиці мають місце порушення прав акціонерів та третіх осіб, зумовлені недоліками правової конструкції статутного капіталу. Ці проблеми вимагають негайного вирішення і, сподіваюсь, з набранням чинності Законом „Про акціонерні товариства” якась їх частина буде розв‘язана. З огляду на вищенаведене, актуальність обраної теми дослідження сумнівів не викликає.
Як вбачається із змісту автореферату, авторка проаналізувала велику кількість джерел інформації та дослідила практику, що стосується статутного капіталу, в Україні та закордоном. Це надає її роботі практичного значення.
Заслуговують на увагу виділені автором різні концепції статутного капіталу (с. 3), пропозиції авторки запровадити проакціонерну концепцію статутного капіталу (с. 4), визначення різних видів законних інтересів акціонерів (с. 4). Сміливими є пропозиції відмовитися від законодавчого встановлення мінімального розміру статутного капіталу щодо акціонерних товариств, оплату акцій послугами чи роботами, запровадження акцій без номінальної вартості (с. 5). Ю.В.Хорт вперше у вітчизняній науці комплексно проаналізувала статутний капітал акціонерного товариства крізь призму механізму захисту інтересів акціонера. 
Досить чітко в авторефераті обгрунтована наукова новизна результатів, отриманих в ході дисертаційного дослідження, послідовно та системно розкривається методологічна основа роботи. Сформульовано практичне значення одержаних результатів, а також зазначені публікації, в яких відображені основні положення і висновки дисертації. 
У другій частині автореферату автор відображає основний зміст дисертаційної роботи. Наприкінці в тексті сформульовано висновки, в яких здобувач підсумовує результати дослідження і робить теоретичні та практичні узагальнення, які б могли сприяти удосконаленню законодавства сучасної Україні.
Разом з тим, варто відмітити окремі дискусійні моменти:
1. Автор пропонує змінити ч. 3 ст. 155 ЦК України і закріпити норму, за якою «у разі втрати 50% статутного капіталу АТ протягом одного місяця, що починається з моменту, коли особи, які здійснюють управління АТ, дізналися про цей факт, про це мають бути повідомленні акціонери. Протягом 2-х місяців належить скликати загальні збори акціонерів для вирішення питання подальшої долі АТ: припиняти його діяльність чи вживати заходів для відновлення його капіталу» (с. 10).
Зазначена пропозиція не в повній мірі узгоджується з переконаннями авторами про поступове зниження статутного капіталу аж до повного його скасування (с. 4). Якщо розмір статутного капіталу АТ не має значення, про що стверджує автор, то втрата 50% статутного капіталу теж не повинна бути надзвичайною подією, що впливає на долю АТ. 
Окрім того, потребує уточнення зміст терміну «втрата капіталу», яким оперує автор, оскільки не зрозуміло, що саме мається на увазі і за яких обставин «втрата» має місце.
Пропозиція автора в частини зміни ч.3 ст. 155 ЦК України не переконлива і я її не підтримую.
2. Авторка пропонує зменшити первісний внесок до статутного капіталу АТ до 25% та збільшити тривалість внесення вкладів до 5 років. Одночасно пропонує закріпити за товариством право висувати вимогу до учасника про внесення несплаченої частки в будь-який момент (с. 11).
Розвиваючи запропоновані автором підходи, логічно було б взагалі відмовитися від будь-якого первісного внеску, адже він не є вирішальним ні для товариства, ні для акціонера, ні для третіх осіб. Гадаю, автор побоялася зробити ці висновки, бо вони є достатньо категоричними. Тому й зупинилася десь на середині: замість обгрунтування повної відмови від внесків (що було б логічним з огляду на авторське бачення інших аспектів проблеми статутного капіталу), пропонує зменшити їх розмір і збільшити тривалість.
Не можу погодитись з наданням товариству права висувати вимогу до учасника про внесення несплаченої частки в будь-який момент. Це фактично означає, що зобов‘язання по сплаті вкладу є безстроковим і до нього мали б застосовуватися положення ст. 530 ЦК України: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Такий короткий строк сплати вкладу ставить акціонера в загрозливе становище. Окрім того, така норма могла б бути використана до акціонерів лише вибірково, що б порушувало принцип рівності. Тому зазначена пропозиція автора не підтримується. 
3. Автор пропонує скасувати номінальну вартість акції; вважає, що необхідно ввести акції без номінальної вартості, які випускатимуться й відчужуватимуться виключно за ринковою вартістю (с. 11). В цій пропозиції викликає сумнів можливість випускати акції за ринковою вартістю. Думається, що акція, яка випускається, не має ринкової вартості, адже вона ще не продається на ринку. Тому акція випускається без зазначення вартості і лише в процесі обігу набуває ринкову вартість.
Проте, зазначені вище дискусійні положення не зменшують цінності дослідження. В цілому, зміст автореферату дозволяє високо оцінити дослідження Хорт Юлії Валеріївни. Мета та завдання дослідження, як видається, успішно виконані. Дисертація є цілісним, комплексним, завершеним науковим твором, що містить раніше не захищені наукові положення та отримані авторкою нові науково обгрунтовані результати в галузі господарського права України, які у сукупності розв‘язують проблему захисту інтересів учасників акціонерних правовідносин (насамперед, акціонерів) через конструкцію статутного капіталу. 
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що дисертація Хорт Юлії Валеріївни “Механізм захисту інтересів учасників акціонерних правовідносин через конструкцію статутного капіталу ” відповідає вимогам, що ставляться до такого роду наукових робіт, а її авторка заслуговує на присудження наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право.