СТАТТІ З КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА

Відповідальність юридичної особи є одним із цікавіших і складніших питань як для теорії, так і для практики. У теорії відповідальність розглядається в різних ракурсах: як елемент правосуб'єктності (деліктоздатність); як критерій оцінки правильності кожної теорії юридичної особи; як наслідок невиконання чи неналежного виконання особою своїх обов'язків; як суміжна із захистом інституція; як складова охоронних зобов'язань; як засіб примусу та ін.

Процес накопичення і результативного функціонування капіталу є достатньо складним і багатогранним. На його втілення в правову форму впливають різні фактори не тільки економічного, а й соціального, а також політичного, кліматичного, психологічного та іншого порядків.

Поділ акціонерного товариства (АТ) являє собою різновид його припинення як юридичної особи, внаслідок чого всі його права й обов'язки переходять до новостворюваних товариств (ст.ст. 104, 107 Цивільного кодексу України далі - ЦК). Процедура поділу АТ покликана забезпечити: (а) універсальність правонаступництва між АТ, що припиняється, і створюваними внаслідок цього юридичними особами; (б) захист інтересів кредиторів; (в) захист інтересів акціонерів АТ, що розділяється.

 Закон «Про акціонерні товариства», про які років десять говорило корпоративне співтовариство, правники та фахівці, проекти якого неодноразово подавлися до Верховної Ради в тих чи інших редакціях, нарешті прийнято. Не надаючи оцінки цього Закону в цілому, зосередимося на одному з найважливіших для сьогодення питань - як слід застосовувати цей Закон тим АТ, які вже сьогодні існують в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст.147 ЦК України частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. Зазначена норма застосовується незалежно від того, кому відчужується частка - іншим учасникам чи третім особам. На цьому слід наголосити, тому що ч. 2 ст. 53 Закону України “Про господарські товариства” в старій редакції передбачала таке обмеження лише у разі відчуження частки третім особам.

Одним із потенційних набувачів частки в статутному капіталі є саме товариство. Законодавство не передбачає можливості набуття власних часток в статутному капіталі повними та командитними товариствами, кооперативами, а також набуття власних корпоративних прав будь-якими іншими юридичними особами

Проблема предмета цивільного права видається суто теоретичною, але це не так хоча б тому, що тривалий час вона не сходить із порядку денного. Традиційно цивільним правом охоплюються особисті немайнові й майнові  відносини. Спроба О. Красавчикова довести доцільність включення до предмета цивільного права організаційних відносин не набула належної підтримки і, на жаль, не закріплена в законодавстві.

Економіка України для свого подальшого розвитку потребує фінансових вкладень, притоку інвестицій, в тому числі іноземних. Розширення виробництва і оновлення виробничих потужностей стає вимагає залучення капіталу, що в свою чергу потребує його концентрації і стабілізації. Інвестування на належному і необхідному для цього рівні можливе за умов існування адекватної інвестиційної інфраструктури

У законодавстві України недостатньо уваги приділяється досить важливому питанню відповідальності посадових осіб акціонерного товариства (АТ), якими відповідно зі ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" визнаються голова й члени його виконавчого органа, голова ревізійної комісії, а також голова й члени ради (наглядової ради) у тих товариствах, де вона створена...

Потребность в переводе экономики на инновационные позиции в постсоветских государствах была давно ощутима. Одни из них преуспели в этом более, другие – менее. Однако, так или иначе везде фигурируют такие широко используемые понятия, как инновации, инновационная деятельность, инновационные системы, инфраструктуры и проч.

Цивільне законодавство не передбачає спеціальної норми про форму договору про відступлення (відчуження) частки в статутному капіталі товариства. Слід керуватися нормами, що встановлюють загальні вимоги до договорів того чи іншого виду. 

Політичні, економічні й соціальні зміни, що відбуваються в нашій країні, обумовили формування нового законодавства України. Його розробка сполучена з більше очевидними проблемами, що стають усе, викликаними відсутністю єдиної концепції. Виникаючі у зв'язку із цим труднощі випробовують не тільки правозастосовні органи, вони позначаються й на теорії права...

Визначальними для розкриття проблематики охорони та захисту корпоративних прав є два моменти, на які слід передусім зважити. По-перше, це відмінність між категоріями “охорона” та “захист” і, по-друге, їх ефективність в корпоративній сфері. Ця сфера э важливою для аналізу тому,  що величезна чисельність громадян і юридичних осіб так чи інакше є суб’єктами корпоративних правовідносин, чи то беручи участь в господарських товариствах, чи маючи акції, в тому числі набуті під час приватизації, чи внаслідок спадкування, чи з інших підстав.

 В основі корпоративних правовідносин лежить договір, що укладається засновниками акціонерного товариства, а також договори між засновниками і передплатниками, що з'явилися підставою для їхньої участі в установчих зборах при створенні акціонерного товариства. Цими, договірними по своїй природі, правовідносинами визначене і право власності на акцію. 

Поняття корпорації і корпоративного права є новими для права и законодавства України. Акціонерні і інші господарські товариства за своєю сутністю є корпораціями. Тому, виходячи із існування декількох видів корпорацій, правовідносини в яких характеризуються певною спільністю, можна стверджувати про загальні начала їх правового регулювання.