СТАТТІ З КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА

Необходимость изменения траектории развития современного общества прочувствовали многие страны, регионы, компании и индивиды. Эти изменения должны коснуться многочисленных сфер, слоев, ниш, секторов. Словом, потребность в изменениях, их обусловленность и приложимость к действительности становятся не просто новомодным течением философских, социологических, естественно-научных изысканий, но и требованием экономического и всего сущностного пространства, всей современной ноосферы.

Будь-яка національна система корпоративного управління є комплексним явищем, формування та розвиток якого здійснюється під впливом багатьох факторів. Дійсно, одним з найвпливовіших з поміж цих факторів є корпоративне законодавство країни. Однак абсолютно невірно буде ставити знак рівності між рівнем розвитку національного корпоративного законодавства та ефективністю національної системи корпоративного управління

Ми цілком підтримуємо рішення Кабінету міністрів України щодо скасування Господарського кодексу України як акту, який не відповідає принципам та завданням кодифікації, складається переважно із дублюючих та бланкетних норм, що не мають самостійного регулятивного навантаження, та містить застарілі та перекручені концепції, які є несумісними з acquis communautaire та загальними принципами розвитку економічного законодавства європейських країн.

Здійснення та захист переважних прав акціонерів на придбання акцій закритих акціонерних товариств є однією з найбільш гострих проблем сучасного корпоративного права. Нею переймалися в своїх публікаціях І.Крат, Р.Майданик, О.Щербина. Не оминали увагою в своїх рекомендаціях та постановах Вищий господарський та Верховний Суд України. 

Однією з первинних підстав виникнення корпоративних правовідносин є вступ до товариства. Правова природа цього явища досліджена недостатньо, нормативними актами належно не врегульована, що призводить до численних помилок, які негативно впливають на корпоративні правовідносини.

Однією з підстав припинення корпоративних правовідносин є звернення стягнення на частку в статутному капіталі товариства на вимогу кредиторів учасника. Така підстава припинення корпоративних правовідносин згадується в ст. 131 ЦК щодо повних товариств, в ст.149 ЦК України щодо товариств з обмеженою відповідальністю. За аналогією вона поширюється на повних учасників командитного товариства та товариство з додатковою відповідальністю.

На відміну від чинного законодавства, у якому правовому статусу наглядової ради присвячено лише дві статті (ст. 46 ЗУ «Про господарські товариства» та ст. 160 ЦКУ), у новому ЗУ «Про акціонерні товариства» (далі – Закон) їй присвячено окремий розділ VIII, що регулює питання створення наглядової ради, компетенції, обрання та дострокового припинення повноважень її членів, статусу її голови, проведення засідань, утворення комітетів наглядової ради та обрання корпоративного секретаря

Створення товариства є головною первинною підставою виникнення корпоративних правовідносин. Окремих аспектів проблем, які виникають під час створення юридичних осіб торкалися О.М. Вінник, І.В.Спасибо-Фатєєва, О.Р.Кібенко. На мою думку, корпоративне правовідношення виникає не одномоментно. Його формування залежить від виду участі. В підприємницьких товариствах, в яких існує майнова або змішана участь, корпоративне правовідношення формується поступово.

Одним з найбільш дискусійних питань корпоративного права є питання про момент виникнення корпоративних правовідносин з особою, яка придбала частку. Саме тут найбільше проявляється недосконалість вітчизняного правового регулювання. 

Термін «корпоративні відносини», так само як і «корпоративні права», походить від терміну «корпорація», в якому й слід шукати корені відповіді на численні питання, що виникають у судовій практиці.

Однією з гарантій охорони прав учасників товариства, що залишаються, є переважне право купівлі частки, що відчужується. В Україні є наукові дослідження з цієї проблематики (І.Крат, Р.Майданик, О.Щербина). Окремі прикладні проблеми піднімалися на сторінках інтернет-видання: corpravo.com (Корпоративне право). Проте, не всі висновки видаються правильними і беззастережними. 

Останнім часом одним із найактуальніших питань для обговорень серед юридичної спільноти стали корпоративні спори, тобто спори, що виникли з корпоративних правовідносин. За наявності численних звернень до суду з позовами про захист прав учасників господарських товариств та самих цих товариств, ці проблеми є об’єктивно складними з багатьох причин.

Юридичні особи визначаються в законодавстві України через поняття організації, хоча суть останньої не розкривається. Щодо характеристики юридичної особи як організації доречне зауваження В.К. Андрєєва про відсутність потреб давати поняття юридичної особи як організації, якщо вона може нею створюватися й з неї ж складатися.

Вітаючи в цілому появу Концепції розвитку корпоративного законодавства України як заходу, який би сприяв оновленню українського законодавства, наближенню його до європейського рівня, в той же час є сенс обговорити деякі питання, які, можливо, потребують уточнення.  

Законодавство України про акціонерні товариства має ґрунтуватися на відповідній моделі інтересів та бути взаємозв’язаним з моделлю запобігання ризикам акціонерів. Якщо законодавець України не виходить з якої-небудь моделі інтересів, а наявність того чи іншого її різновиду можна лише констатувати з формулювань закону, то про застосування моделі запобігання ризикам взагалі говорити не потрібно.