СТАТТІ З КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА

І. Загальні питання корпоративного управління
ІІ. Правління
1) Відповідальність та обов'язки
2) Вимоги щодо інформації та розкриття
3) Винагорода
4) Правила, які застосовуються при конфліктах інтересів та внутрішніх транзакціях 
ІІІ. Спостережна рада
1) Склад
2) Відповідальність та обов'язки
3) Створення комітетів
4) Правила, які застосовуються при конфліктах інтересів та внутрішніх транзакціях.

Останнім часом питання щодо вдосконалення корпоративного законодавства та шляхів вирішення проблем, які мають місце у сфері правового регулювання корпоративних відносин, дедалі більше привертають увагу науковців та практиків у галузі права.

Законодавство не встановлює порядку реалізації права на вихід, окрім вимоги про попередження. Його доцільно визначати в установчих документах. У разі виникнення спору, норми, закріплені там, будуть мати вирішальне значення

Звернення стягнення на корпоративні права боржника є одним з найменш досліджених питань як у теоретичному, так і в практичному аспекті. На практиці часто трапляються випадки, коли боржник з метою уникнення звернення стягнення на своє майно відчужує його шляхом передачі у статутний фонд іншої юридичної особи (господарського товариства чи дочірнього підприємства). При цьому такий боржник опосередковано зберігає можливість користуватися таким майном та сподівається на застосування принципу, що юридична особа не відповідає за зобов'язаннями свого засновника.

Останнім часом у юридичних виданнях чимало уваги приділяється корпоративним відносинам у господарських товариствах, які виникають між його учасниками та органами господарського товариства при прийнятті рішень у сфері управління його господарською діяльністю. Підвищений інтерес до цих питань серед науковців та практиків передусім зумовлений великою кількістю судових справ у спорах, пов'язаних із корпоративним управлінням у господарських товариствах. Особливо увагу серед таких спорів привертають судові спори, що стосуються оскарження рішень загальних зборів учасників господарських товариств та визнання їх недійсними.

Із відчуженням учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки у статутному (складеному) капіталі товариства іншим його учасникам або третій особі такий учасник припиняє участь у товаристві та втрачає не тільки право на частку, а всі інші права щодо товариства. Інакше кажучи, з відчуженням своєї частки учасник вибуває зі складу учасників товариства та втрачає корпоративні права.

Не буде перебільшенням сказати що сьогодні великі акціонерні компанії визначають лице світової економіки. Саме вони домінують на світових товарних та фінансових ринках. Значення акціонерної форми підприємництва важко переоцінити. Однак, важлива роль, яку вони відіграють, покладає на законодавця величезну відповідальність стосовно забезпечення належного регулювання діяльності таких компаній.

Вже більше десяти років пройшло з того часу, коли Україна, уклавши Угоду про партнерство та співробітництво з Європейським Союзом, взяла на себе зобов'язання досягти з цією організацією "приблизної адекватності законів" у певних важливих галузях законодавства, як-то: закон про компанії, закон про банківську справу, бухгалтерський облік компаній, податки, інтелектуальну власність, фінансові послуги, правила конкуренції тощо. І незважаючи на те, що всі ці роки різні організації та державні органи оптимістично рапортували про "значний прогрес", досягнутий у сфері гармонізації, здобутки України на цьому шляху інакше як ганебними не назвеш, тоді як мова йде йдеться про створення елементарних правових засад, необхідних для початку розбудови сучасної ринкової економіки на місці того офшорно-корупційного "бєспрєдєла", який українська бюрократія вже чотирнадцять років намагається видавати за ринкові реформи.

На превеликий жаль, незважаючи на численні заяви політиків та заклики експертів, протягом майже десятиріччя суспільство, політикум та бізнес не можуть чітко відповісти на це питання. Ніхто з політиків відкрито не заперечував доцільність ухвалення цього акту, навпаки, представники кожної з політичних сил неодноразово наголошували на необхідності якнайскорішого прийняття закону „Про акціонерні товариства", однак численні провали з голосування різних варіантів законопроекту у Верховній Раді свідчать про те, що народні обранці не були до кінця щирими, а український бізнес поки що не бачить в цьому законі для себе суттєвих переваг чи додаткових можливостей і надає перевагу збереженню status quo (Закону „Про господарські товариства").

Останнім часом у різних виданнях розгорнулася кампанія щодо нагальної необхідності «для покращення інвестиційного клімату України» визнати легальність так званих акціонерних угод (shareholders agreements або shareholders deeds), за допомогою яких пропонується вирішити найболючішу проблему - фактичну беззахисність акціонерів перед зловживаннями недобросовісного менеджменту чи контролюючих акціонерів.

На тлі позитивних тенденцій в окремих галузях економіки підвищується зацікавленість інвесторів прибутковими підприємствами. Боротьба за право володіти такими підприємствами переноситься у суди, на телебачення, в пресу. За прикладами ходити далеко не доводиться: взяти хоча б історію із акціями ЗАТ "Оболонь". Більш того, існуючі корпоративні конфлікти можна піддати ґрунтовному аналізу.

Стаття містить концептуальні зауваження до проекту закону «Про акціонерні товариства», які стосуються механізмів проведення загальних зборів, необхідності забезпечення незалежності зовнішніх аудиторів та підвищення їх відповідальності, потреби у оптимізації системи органів управління акціонерними товариствами та запровадження механізмів, які регламентують набуття контролю над товариством.

Будь-яка національна система корпоративного управління є комплексним явищем, формування та розвиток якого здійснюється під впливом багатьох факторів. Дійсно, одним з найвпливовіших з поміж цих факторів є корпоративне законодавство країни. Однак абсолютно невірно буде ставити знак рівності між рівнем розвитку національного корпоративного законодавства та ефективністю національної системи корпоративного управління.

Банкрутство суб'єкта господарювання впливає на всі сфери його діяльності, зокрема й на ті відносини, які прийнято називати корпоративними. На жаль, питання, пов'язані із здійсненням корпоративних прав в процедурі банкрутства, ще не знайшли належного висвітлення в українській юридичній літературі. Разом з тим, актуальність цих питань є очевидною. Окремі питання, які мають, насамперед, практичне значення, пропонуються до Вашої уваги в цій роботі.

Законодавство зобов'язує учасників (засновників) вживати заходів до відновлення платоспроможності боржника. Досудова санація включає здійснення реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство. Однак і під час провадження у справі про банкрутство, санація є найважливішим завданням.