Спасибо-Фатєєва І.В. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ЯК ЮРИДИЧНА ОСОБА

Юридичні особи визначаються в законодавстві України через поняття організації, хоча суть останньої не розкривається. Щодо характеристики юридичної особи як організації доречне зауваження В.К. Андрєєва про відсутність потреб давати поняття юридичної особи як організації, якщо вона може нею створюватися й з неї ж складатися. Фактично тим самим відбувається ототожнення понять юридичної особи й організації, так само як у США вживання терміна “корпорація” ідентично юридичній особі.
Очевидно, не що інше, як поняття юридичної особи за допомогою організації й привело до встановлення такої її ознаки, як організаційна єдність. Останнє традиційно сприймається нами як єдність, цілісність явища, що складається зі складових частин і особливим, певним чином упорядкованих. Тому “законодавець визнає за корпорацією властивості особи, суб’єкта. Іншими словами, ця корпорація відокремлюється, персоніфікується”. Це дійсно так, але ці міркування беззастережно прийнятні лише для традиційної корпорації, а не корпорації однієї особи. Саме поява таких компаній, на думку О.А. Флейшиць, розглядалося як розхитування поняття юридичної особи , а за висловом В.А. Мусіна, є безцеремонним перекрученням і прямим відходом від найголовніших принципів буржуазного цивільного права . З погляду Є.В. Богданова, ознака організаційної єдності юридичної особи взагалі є неспроможним показником для компанії однієї особи, у яких взагалі немає ніякої організації й тим більше організаційної єдності . І.Є. Красько, слідом за В.П. Мозоліним, вважає, що така компанія самим фактом свого існування заперечує юридичну особу як колектив . 
Навпроти, англійська, американська, французька, німецька й ін. правові доктрини виходять із того, що корпорація не обов’язково повинна бути складним утворенням, хоча вона як складне утворення найбільш типове . Дійсно, якщо, наприклад, більше двох третин акцій акціонерного товариства належать одній особі, то фактично волеутворення товариства як самостійного суб’єкта визначається волею такого акціонера й, суворо говорячи, у подібних ситуаціях і загальні збори акціонерів, і його функції є лише камуфляж. Інтереси інших акціонерів практично до уваги не приймаються, і органи такої компанії працюють на особу, яка володіє контрольним пакетом акцій. У таких ситуаціях мова не йде про повалення конструкції юридичної особи. 
Нам представляється, що ознака організаційної єдності недостатньо розуміти тільки як “відокремлення певної групи людей з метою забезпечення й здійснення тими або іншими, продиктованими даними суспільними умовами інтересів”, що “повинне вилитися в належну організаційну форму” . Безглуздо заперечувати, що практично всі висловлення про організаційну єдність засновані й виходять із колективної основи юридичної особи. Однак її поняття як певного соціального утворення, тобто “системи майнових істотних соціальних взаємозв’язків, за допомогою яких люди (або їхні групи) поєднуються для досягнення поставлених цілей у єдине структурне й функціонально диференційоване соціальне ціле” не коливається, а навпроти, усіляко підкреслювалося при розкритті цієї ознаки державних юридичних осіб (особливо в соціалістичний період). Незважаючи на обґрунтування подібної позиції, зокрема, теорією колективу, по суті, ніякого об’єднання людей у такого роду юридичних особах не відбувається. Не мають місця принципи об’єднання, її мети, порядку, не поєднується майно осіб, їхні зусилля в управлінні цією юридичною особою. Відсутні й інші атрибути справжнього об’єднання. Таким чином, не тільки об’єднання породжує організацію. Остання може мати місце й при іншому порядку виникнення юридичних осіб – державних, комунальних, компаній однієї особи. Незважаючи на своє виникнення з волі однієї особи, діяльність у його інтересах, специфіку управління та інші особливості, такі юридичні особи, проте, досить організовані, щоб являти собою внутрішню й зовнішню єдність.  
С.М. Братусь ширше розкриває цю ознаку, говорячи про те, що “ця організаційна форма створює необхідні для цього суспільного утворення єдність і порядок у його діяльності, робить його о р г а н і з а ц і є ю” . Саме із цього й варто виходити при характеристиці акціонерного товариства як певної організації, маючи на увазі організацію його органів управління, його виробничих функцій як підприємства зі складною структурою виробництва, упорядкування його ланок й ін. Звідси, будь-яка юридична особа повинна бути достатнім чином організованою для виступу зовні як єдине ціле. У той же час стосовно до компаній однієї особи “говорити про корпоративний устрій було б абсурдним” .
Таким чином, в організаційній єдності втілюється ознака володіння юридичною особою самостійною волею за допомогою належної її організації й управління нею. Цією ж ознакою організаційної єдності почасти охоплюється й така ознака юридичної особи, як існування незалежно від складу учасників (акціонерів), що також забезпечується правовим режимом майна юридичної особи. Акціонерне товариство взагалі може не знати про зміну складу своїх акціонерів при випуску їм акцій на продаж, коли йому невідомі конкретні особи, які є власниками акцій. Для товариства при цьому має значення лише здійснення акціонерами своїх правомочностей по участі в загальних зборах акціонерів. Але й це не має вирішального значення для діяльності товариства, тому що не може вплинути на його правове положення.
Основне значення для утворення майново-відокремлених юридичних осіб мають так звані “союз осіб” і “союз капіталів”, їх взаємовідношення й взаємозалежність. У радянській правовій доктрині такий підхід був відсутній, але прийшов час і наші економіка й право прийшли до необхідності створення суб’єктів права з майном, сформованим його учасниками, а не державою й, звідси, для правової теорії України також стало важливим обґрунтування понять цих “союзів” і їхній вплив на систему юридичних осіб. 
Ми пропонуємо виходити з органічної єдності союзу осіб і союзу капіталів, що традиційно лежать в основі будь-яких господарських товариств як корпорацій. При цьому особистісний елемент участі в тім або іншім утворенні поступово заміняється участю капіталом .
Самі по собі терміни “союзи осіб”, “союз капіталів”, “об’єднання” осіб і капіталів у певній мірі умовні, тому що передплатники не поєднуються, а купують акції акціонерного товариства. Набувачі акцій діючого товариства на фондовому ринку навряд чи замислюються над тим, що купуючи акції, вони поєднують свій капітал з іншими особами. У цьому смислі більше правильним є вживання терміна “залучення капіталу” із установленням способу й мети такого залучення.  
За допомогою створення юридичних осіб переслідувалася мета максимального усунення осіб, які узагальнили капітал, від відповідальності за результати його використання. Тому особливе значення усе більше надається такому призначенню капіталу і, як наслідок, такій ознаці юридичної особи, як її самостійна майнова відповідальність, відводячи їй роль головного й визначального. “Сучасна юридична особа – це персоніфікована відповідальність суб’єкта, спеціально створеного для цієї мети правовим ладом” . 
Міркуючи про компанії однієї особи, І.Є. Красько вважає за необхідне переглянути таку ознаку юридичної особи, як відособленість майна, не доводячи його до абсурду, а також ознака самостійної майнової відповідальності, пропонуючи виходити з можливості визнання засновника субсидіарно відповідальним по боргах компанії однієї особи . 
Складається своєрідна тенденція не просто переглядів, а й практично відмови від сформованих ознак юридичної особи. Із цього приводу можна відзначити непереборну тягу вчених, їхнє неминуще бажання виявити в юридичній особі основне, відкинувши щось несуттєве й додавши йому значення другорядного. Ми не прихильники такого підходу й уважаємо, що в акціонерному товаристві, як і в будь-якій юридичній особі, кожна ознака має своє призначення й покликане виразити ті або інші сторони цієї правової конструкції. Тільки всі разом вони є необхідними й достатніми умовами для її функціонування. Тільки завдяки їм проявляються особливості окремих юридичних осіб і простежується те загальне, що їх поєднує.
Згідно ст. 24 Закону України “Про господарські товариства” акціонери відповідають по зобов’язаннях товариства тільки в межах приналежних їм акцій. Подібний підхід суперечить головній і визначальній ознаці акціонерного товариства як юридичної особи – самостійної майнової відповідальності. Неприпустимість ствердження про яку би то не було відповідальність акціонерів вимагає сама правова природа акціонерного товариства. Навряд чи правомірно говорити також про несення акціонерами ризику збитків, тому що, по-перше, акціонери втратили право на гроші або майно, передані ними в оплату акцій. По-друге, ризик акціонерів опосередкований не тільки виникненням у них права власності на акції, але й створенням нового суб’єкта підприємницької діяльності – акціонерного товариства. По-третє, акція хоч і зберігає свою залежність від акціонерного товариства (його прибутковості або збитковості), але її вартість обумовлюється й іншими законами фондового ринку, часом ніяк не пов’язаними з діяльністю акціонерного товариства.
Говорячи про види відповідальності акціонерів – субсидіарної стосовно товариства й солідарної щодо всіх акціонерів, відзначимо, що подібний підхід є неправильним, тому що акціонер залучається до оплати вартості акцій, на які він підписалося, не як несення їм відповідальності за акціонерне товариство, а по своїх власних зобов’язаннях перед товариством, що не виконало свій основний (і єдиний) обов’язок. Тим самим акціонер уважається зобов’язаною особою стосовно товариства, а не щодо кредиторів акціонерного товариства.
Виступ в цивільному обороті від свого імені (або можливість вчинення правочинів, несення відповідальності, виступ як позивач і відповідач в суді) забезпечується функціонуванням органів юридичної особи. Одноособовий виконавчий орган (керівник колегіального виконавчого органа) діє не від свого імені, а від імені акціонерного товариства, виходячи з переданої йому компетенції. Як у теорії представництва, так і в теорії юридичних осіб виникає проблема повноважень, що відносно врегульована нормами про представництво й практично не врегульована в законодавстві про акціонерні товариства. Ці питання є досить важливими, оскільки безпосередньо пов’язані з відповідальністю юридичної особи й відшкодування збитків, заподіяних їй.