Спасибо-Фатєєва І.В. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ЯК СИСТЕМА РИЗИКІВ

Законодавство України про акціонерні товариства має ґрунтуватися на відповідній моделі інтересів та бути взаємозв’язаним з моделлю запобігання ризикам акціонерів. Якщо законодавець України не виходить з якої-небудь моделі інтересів, а наявність того чи іншого її різновиду можна лише констатувати з формулювань закону, то про застосування моделі запобігання ризикам взагалі говорити не потрібно. Почасти це пов’язане з тим, що питання ризиків повинні бути врегульовані в основному в законодавстві про цінні папери. Проте оскільки, вкладаючи гроші в придбання акцій, акціонер вже тим самим ризикує, слід розглянути питання джерел ризику для нього з метою їх мiнiмiзацiї шляхом встановлення належних правових механізмів реалізації та захисту прав акціонерів.
Найбільш поширеним джерелом ризику є ризик ціни, або ринковий ризик. Цей вид ризику в першу чергу випливає з міри обміркування та прозорості системи біржової торгівлі, порядку формування цін на акції на фондових біржах та здійснення ефективного контролю за додержанням правил торгівлі. Знизити подібні ризики покликанi доступні акціонерам правила торгівлі, здійснення операцій на фондових біржах торговцями цінними паперами, в яких є знання та навики роботи, створення інфраструктури ринку, здійснення контролю за діяльністю торговців цінними паперами з боку державних органів (Державною комісією по цінним паперам та фондовому ринку) і громадських організацій та iн. 
З метою зниження ринкових ризиків на фондовій біржі в Калгарі (Канада), наприклад, встановлені два списки лiстингу: для незрiлих компаній та для компанiй, що зарекомендували себе на фондовому ринку. Незрiлi компанії підтримуються спеціальною програмою з наданням певного часу для початку свого бізнесу. Якщо це не відбулося, така компанія виключається з лiстингу. 
Зважаючи на підвищений ризик, акції нових компаній продаються, як правило, поза біржою або на спеціальних “спекулятивних” біржах .
З цією ж метою встановлюються вимоги до кількості акцій акціонерного товариства для допущення їх обігу на фондовій біржі. Як правило, біржі Канади встановлюють мінімальну кількість в три тисячі акцій для будь-яких акціонерних товариств, крім канадських. Для останніх ця кількість не повинна бути менше 300.
Подібні ризики мають місце й при створенні акціонерного товариства, на етапі якого можливі зловживання з боку засновникiв при формуванні номінальної ціни акції, завищення оцінки їх майнових внесків в оплату акцій. Як це ні парадоксально, особливо збитковим є визначення вартості акцій акціонерних товариств, створених внаслідок приватизації, яка залежить від методики оцінки державного майна, що складає розмір статутного фонду акціонерного товариства. Проведені в Україні індексації основних фондів неадекватно відображують реальну вартість майна, що позначається на номінальній вартості акцій, визначення якої також стає збитковим. Як правило, на фондовому ринку акції приватизованих державних підприємств продаються за цінами, значно нижчими їх номінальної вартості.
Другим видом ризику є ризик ліквідності. Він полягає в тому, що ті фінансові інструменти, які придбаються, неможливо потім продати. Такого ризику зазнають у першу чергу торговці цінними паперами, проте він може відбитися, безумовно, і безпосередньо на акціонерові. Цей ризик для акціонера, навпаки, корисний акціонерному товариству, якому тим самим забезпечуються збереження майна та стабільність його становища як власника свого капіталу, тому що акціонер може повернути свої кошти, інвестовані в акції, тільки реалізувавши їх на фондовому ринку. Він не має права вимагати від акціонерного товариства викупу в нього акцій , тому що в акціонерному товаристві не застосовується конструкція “виходу” із нього учасника та виплати йому частини майна товариства, пропорційної його внеску до статутного фонду, як це має місце, наприклад, в товариствi з обмеженою відповідальністю. Тому акціонер, що визнав невигiдним вкладення своїх коштів в акції, не може вимагати від акціонерного товариства виплати внесених ним коштів в їх оплату. Iнвестуючи свої кошти, він ризикує не тільки тим, що акціонерне товариство не поверне їх йому (про це акціонер повинен знати із законодавства), а й тим, що не продасть акції на фондовому ринку, закони якого реагують на дійсний стан справ акціонерного товариства відсутністю попиту на його акції .
Третій вид ризику – ризик супротивної сторони – також характерний для продажу акцій та полягає в допустимості невиконання покупцем акцій своїх зобов’язань - несплати вартості акцій або відмови в передачі акцій. Як правило, це викликане не шахрайством, а неплатоспроможністю контрагента, про що стало відомо після укладення угоди. В Україні у зв’язку з недостатньою врегульованiстю питань переходу права власності на акції, розглядуваний вид ризику є характерним при продажу акцій в позабiржевому обігу з порушенням вимог про наступне оформлення прав на акції у реєстратора та внесення відомостей про відчуження акцій до реєстру власників іменних акцій. Продавець акцій, який не виконав свої зобов’язання, тим самим порушує права покупця, тому що у нього не виникає права власності на придбані ним акції, а отже, він не може реалізувати своє право на участь в загальних зборах та інші права акціонерів. Усуненню подібних ситуацій повинно сприяти вдосконалення вимог законодавця про оформлення переходу права на іменні акції та наслідки його недодержання. Не позбавлені подібного ризику і власники акцій, якi сплатили гроші за придбання акцій, але не одержали акції. Оскільки акції на пред’явника породжують права у їх власників тільки за наявності документа – сертифіката акцій, відсутність останнього не може бути нічим замінена, і такі акції не можуть бути витребувані. Значному зниженню такого роду ризику сприяє розвиток мережі послуг депозитарiя по зберіганню сертифікатів акцій тощо.
Четвертий вид ризику – ризик із договору, за умовами якого юридично операція здійснена, однак протягом наступного часу після цього, коли сторонами безпосередньо виконуються зобов’язання за договором ( передаються гроші або майно ), виникають які-небудь перешкоди для цього. Відносно цього виду ризику слід сказати, що він є характерним для всіх договірних відносин і передусім для операцій з цінними паперами - це найменше, чому сприяє система біржової торгівлі. 
П’ятим видом ризику є регулятивний ризик, найбільшою мірою характерний для країн з перехідною ринковою економікою, до яких відноситься й Україна. Його сутність полягає в існуванні небезпеки зміни законодавства в процесі здійснення інвестування в акції, діяльності акціонерного товариства або здійснення угод з акціями. Нестабiльнiсть законодавства України - реальна небезпека для акціонерів, які ризикують, вкладаючи свої кошти в акції за одних умов, а потім вони опиняються в інших умовах, що значно погіршують їх права і безпосередньо впливають на їх інтереси. Так, в першу чергу це стосується змін законодавства про оподаткування, а також будь-якого іншого законодавства, що позначається на становищі самого акціонерного товариства, його результатах діяльності і, як наслідок, на становищі акціонерів, розмір дивідендів яких залежить від результатів діяльності товариства.
Шостим видом ризику є ризик шахрайства, коли має місце невиконання зобов’язань навмисне, або умови їх виникнення навмисне викривлені, або умови угоди і в першу чергу ціна на акції сформульованi, виходячи iз заздалегiдь неправдивої інформації. Передплатники зазнають ризику шахрайства з боку засновникiв ще при передплатi на акції шляхом проведення рекламної кампанії, поширення відомостей, що не відповідають дійсності, мають істотне значення та сприяли прийняттю передплатниками того чи іншого рішення. Засновники пропонують для передплати привабливі акції, які такими не є. Шахрайськими є дії засновникiв з продажу акцій на порушення порядку, встановленого Державною комісією по цінних паперах та фондового ринку щодо інформації про це та iн. На стадії створення акціонерного товариства подібний ризик не виключений й відносно збереження коштів, частково внесених в оплату акцій, та їх своєчасного повернення після того, як товариство буде визнано таким, що не відбулося. В процесі діяльності акціонерного товариства акціонери не застраховані від шахрайських дій управляючих - посадових осіб акціонерного товариства. При реалізації акцій на фондовій біржі вони зазнають ризику біржового шахрайства при формуванні цін. Усуненням тією чи іншою мірою цього виду ризику є вдосконалення законодавства про порядок створення акціонерних товариств, посилення відповідальності та суворості контролю за операціями на фондовому ринку. 
Нарешті, відомий також такий вид ризику, як ризик ризиків. Він полягає в тому, що в разі, коли здійснюється та чи інша операція - передплата на акції або їх придбання на повторному фондовому ринку, інвестор усвідомлює ризик, на який він наражається. При цьому чим більше ступінь ризику, тим на бiльш значний прибуток він розраховує. Проте слід виходити з того, що будь-який ступінь ризику є виправданим, якщо має місце повна, об’єктивна та всебічна інформація, на підставі якої й можна прийняти рішення про зазнавання для себе ризику або відмову від цього. Якщо ж така інформація відсутня або викривлена, інвестор не може адекватно оцінити ситуацію та ступінь ризику для себе - і тим більше він ризикує. 
На підставі викладеного можна зробити висновок про те, що при розробці законодавства про акціонерні товариства та ринок цінних паперів необхідно зважати на відомі види ризиків та опрацьовувати систему взаємозв’язкiв з урахуванням максимального запобiгання невиправданого нараження на ризики їх учасників та пов’язаних з ними осіб.