http://corpravo.com - Постанова ВГСУ від 27 жовтня 2009р № К7/2-09
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 р. № К7/2-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого,
Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
за участю представників:
позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р.
у справі № К 7/2-09
Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок"
про визнання недійсним рішення загальних зборів
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" від 05.07.06р., як таких, що відбулися в порушення вимог статті 41 Закону України "Про господарські товариства", в той час, коли було скасовано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій даного товариства (в редакції уточнення позовних вимог від 11.02.209р., т.1, а.с.86-87).
Відповідач не надав до місцевого господарського суду пояснень по суті поданих позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2009р. (суддя Коваль Л.А.) позов задоволено; визнано недійсним рішення загальних зборів Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" від 05.07.06р.; з відповідача до Державного бюджету України стягнуто 203грн. судових витрат.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р. (судді: Мороз В.Ф. -головуючий, Логвиненко В.О., Стрелець Т.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано; у позові відмовлено.
Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, оскільки ним не враховано статус позивача як засновника даного акціонерного товариства, з чого випливає його передбачене частиною 5 статті 98 Цивільного кодексу України право як учасника товариства оскаржувати до суду рішення загальних зборів товариства; не навівши підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, не відобразивши позицію позивача та його доводи стосовно підстав поданого позову, суд порушив принцип рівності сторін у судовому процесі; не враховано порушення статті 41 Закону України "Про господарські товариства", оскільки ведення реєстру акціонерів відповідача було припинено станом на 20.06.06р.
Відповідач подав заяву про припинення провадження у справі за пунктом 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що на момент розгляду справи в суді касаційної інстанції Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський центральний ринок" ліквідовано, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 12.10.2009р. № 4192681.
Судова колегія відхилила подане клопотання за відсутності перешкод для касаційного перегляду постанови апеляційного господарського суду за наведених у клопотанні підстав.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 16.08.2004р. № 12/08-01-АТ Державне підприємство "Дніпропетровський центральний ринок" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський центральний ринок", засновником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області; статут товариства затверджено у встановленому порядку.
21.08.2004р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було зареєстровано випуск акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" на загальну суму 42150200грн. в кількості 168600800 штук, реєстраційний № 501/1/04, про що видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій.
13.10.2004р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області як продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "РегіонОптСервіс" як покупець уклали договір № 41 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" за конкурсом, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця пакет акцій акціонерного товариства, а саме пакет простих іменних акцій ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок" кількістю 159093640 штук, випущених в документарній формі, що становить 94,361% статутного фонду. Пакет акцій номінальною вартістю 39773410грн. було продано за 50000000грн.
Також судом встановлено, що 05.07.2006р. було проведено загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок", про що складено протокол загальних зборів.
За даними протоколу та результатів реєстрації на зборах зареєструвалися акціонери та їх представники, що у сукупності володіють 159093640 штук простих іменних акцій, що у сукупності становить 94,361% статутного фонду товариства.
За порядок денним зборів було розглянуто питання про звіт дирекції про результати фінансово-господарської діяльності товариства в 2005 році і затвердження основних напрямків розвитку товариства на 2006 рік, внесення змін та доповнень до статуту товариства, відкликання та обрання органів управління товариством, розгляд заяви Валенюка Є.В.; з вказаних питань зборами було прийнято рішення.
Водночас судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2005р. у справі № 32/204 за позовом Колективного підприємства "Центральний ринок" до Міністерства економіки України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку визнано недійсним наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 168 від 28.04.2004р. "Про управління цілісним майновим комплексом Центрального ринку м. Дніпропетровська"; визнано недійсним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/08-01-АТ від 16.08.2004р. "Про перетворення державного підприємства Дніпропетровський центральний ринок" у Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський центральний ринок"; визнано недійсним свідоцтво № 501/1/04 про реєстрацію випуску акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" на загальну суму 42150200грн. в кількості 168600800 штук номінальною вартістю 0,25грн., видане Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 21.08.2004р.; зобов'язано Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку анулювати свідоцтво № 501/1/04 про реєстрацію випуску акцій на загальну суму 42150200грн. в кількості 168600800 штук, номінальною вартістю 0,25грн., та внести відповідні зміни до загального реєстру випуску цінних паперів; вказане рішення набуло чинності з 19.09.2005р.
За розпорядженням уповноваженої особи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 01.10.2004р. № 207-С визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій від 21.08.2004р. № 501/1/04, видане відповідачу Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а також анульовано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій від 21.08.2004р. № 501/1/204, видане відповідачу.
Відповідно до листа Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.01.2009р. вказане розпорядження було видано на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.09.2004р. про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію випуску акцій від 21.08.2004р. № 501/1/04, зобовязання комісії скасувати випуск акцій та анулювати свідоцтво; вказане рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області скасовано рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 12.11.2004р. з ухваленням нового рішення про відмову в позові; питання про поворот виконання судового рішення не розглядалося.
Посилаючись на листування Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, місцевий господарський суд визнав встановленим припинення ведення реєстру власників іменних цінних паперів реєстратором -ТОВ "Співдружність" за станом на дату проведення загальних зборів.
Згідно з рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13.07.2005р. за позовом Пицика Ярослава Михайловича до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "РегіонОптСервіс" та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Закритого акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат" задоволено позов Закритого акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат", визнано недійсним протокол № 2 засідання конкурсної комісії з продажу пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок", визнано недійсним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/04-09-КК від 12.10.2004р. про підсумки конкурсу з продажу пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок", визнано недійсним договір № 41 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" за грошові кошти в кількості 159093640 штук, що становить 94,361% статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" за конкурсом від 13.10.2004р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "РегіонОптСервіс", визнано недійсним акт прийому-передачі пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" за грошові кошти в кількості 159093640 штук, що становить 94,361% статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" за конкурсом від 15.10.2004р., підписаний Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "РегіонОптСервіс"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "РегіонОптСервіс" протягом 15 днів з моменту набрання чинності даним рішенням повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області пакет акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" в кількості 159093640 штук, що становить 94,361% статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок", зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "РегіонОптСервіс" кошти, сплачені ним за пакет акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" в кількості 159093640 штук, що становить 94,361% статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок", в сумі 50000000грн. в порядку, визначеному пунктом 1333 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації".
На виконання рішення 03.04.2008р. видано виконавчий лист № 2-66-1/05, який станом на час розгляду справи в місцевому господарському суді не виконано.
Місцевий господарський суд відхилив клопотання сторін, у тому числі клопотання відповідача про витребування доказів для з'ясування наявності у позивача статусу учасника товариства.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з правомірного звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області як позивача у даному корпоративному спорі з вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства, виходячи з права кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав та законних інтересів в силу статті 20 Господарського кодексу України, наявних порушених прав позивача за наслідками прийнятого рішення, та вказав про безумовні підстави для недійсності рішення загальних зборів акціонерного товариства за приписами статті 41 Закону України "Про господарські товариства", оскільки відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами додержання вимог законодавства при проведенні загальних зборів акціонерів.
Додатково до встановлених місцевим господарським судом обставини справи переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд встановив, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 16.01.2009р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не є акціонером ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок", а розмір його внеску в статутному фонді товариства складає 0,00грн.
Висновок апеляційного господарського суд про відмову в задоволенні позовних вимог ґрунтується на відсутності порушених корпоративних прав позивача, що можуть захищатися учасником товариства шляхом звернення з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів.
Розглянувши доводи касаційної скарги, судова колегія приймає до уваги таке.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах товариства, порушення рішенням загальних зборів прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства; безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів в силу прямої вказівки закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів та прийняття рішення, прийняття загальними зборами рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства, прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримана процедура надання учасникам відповідної інформації.
Водночас за статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи.
Кореспондуючись зі вищевказаною статтею, стаття 2 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, що звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, та за позовними заявами державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Правові підстави звернення до господарського суду підприємств та організацій за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів визначаються з урахуванням статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; конкретний спосіб захисту порушеного права визначається відповідно до спеціальних норм, що регулюють спірні правовідносини, та забезпечує відновлення порушених прав позивача за наслідками прийняття відповідного судового рішення.
Правова природа відносин органів приватизації з суб'єктами господарювання у разі здійснення ними визначених законодавством функцій визначається з урахуванням приписів положень, що визначають статус та правомочності органів приватизації, в тому числі щодо звернення з позовами до суду.
За змістом статті 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає у позові підстави звернення з відповідними позовними вимогами, в межах яких відбувається судовий розгляд справи; статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна зі сторін спору повинна довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається на підтвердження власних вимог та заперечень.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не навів підстав, з яких він звернувся до господарського суду: як особа, чиї права чи інтереси порушено даним рішенням, чи як державний орган в межах здійснення визначених законодавством функцій, а також змісту порушених прав та охоронюваних законом інтересів; задовольняючи позов, місцевий
господарський суд (з висновками якого скаржник погоджується), виходив з його статусу як суб'єкта корпоративного спору, чиї права порушено оскарженим рішенням.
Відповідно до частини 5 статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржено учасником товариства до суду.
Однак як встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи та доводами самої касаційної скарги, на момент проведення загальних зборів акціонерів, звернення з позовом до суду та судового розгляду справи позивач не був учасником акціонерного товариства, доводів про порушення рішенням будь-яких його прав у позові та уточненнях до нього не заявляв.
Доводи касаційної скарги про звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в порядку частини 5 статті 98 Цивільного кодексу України як засновника акціонерного товариства є помилковими, оскільки статус засновника акціонерного товариства не є тотожним статусу учасника акціонерного товариства.
Засновники товариства є суб'єктами права, що вчиняють правочини, юридично значимі та фактичні дії, спрямовані на створення юридичної особи (приймає рішення про створення нового суб'єкта, приймає (затверджує) його установчі документи, передає у власність товариству частину свого майна для формування статутного капіталу.
Припиняючи статус учасника товариства, засновник залишається особою, що створила (заснувала) товариство, в силу відповідних положень установчих документів товариства, затверджених та зареєстрованих при створенні юридичної особи; доводів про зміну положень установчих документів про створення відповідача позовна заява не містить.
Однак право особи брати участь в управлінні господарською організацією, отримати певну частину прибутку, інші правомочності, передбачені законодавством та статутними документами, в силу статті 167 Господарського кодексу України пов'язані саме з наявністю у цієї особи частки в статутному майні господарської організації (в даному випадку акціонерного товариства).
Припинення діяльності вже зареєстрованого акціонерного товариства здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, наведені позивачем підстави звернення з позовом не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і їх правомірно було відхилено апеляційним господарським судом з мотивів, викладених у постанові; позовна заява не містить інших підстав звернення позивача до суду, самостійне визначення судами таких підстав суперечить статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга також не містить жодних доводів про права чи інтереси позивача щодо акціонерного товариства, які було порушено за наслідками прийняття спірного рішення, не спростовує висновків апеляційного господарського суду щодо підстав відмови у позові.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд, розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності та належно застосував норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого його висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", приписам статей 1, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, відтак підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування істотних обставин справи, порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження за наслідками касаційного перегляду даної постанови.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р. у справі № К7/2-09 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач