Судова практика

Під час дії заходів до забезпечення позову не є підставою для визнання їх недійсними, оскільки норми чинного, на момент проведення зборів, законодавства не містять прямої вказівки, що така обставина тягне за собою недійсність прийнятих на них рішень.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що позивач є учасником ТОВ "Видавнича група "Експрес" починаючи з 29.12.01, тому має право на одержання інформації саме з вказаної дати, не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач, ставши учасником товариства має право на одержання, встановленої вказаними вище нормами права, інформації про діяльність товариства за будь-який період.

Проте, вживаючи заходів до забезпечення цих вимог, суд першої інстанції не врахував, що при визнанні недійсними актів, зокрема, рішення загальних зборів, установлюється факт відповідності цього акта вимогам законодавства і наявність порушення прав позивача та не встановлюється обов'язок відповідача вчиняти певні дії. При цьому, наслідком визнання акта недійсним є втрата цим актом обов'язкового характеру для осіб, яким він був адресований . Водночас, визнання недійсним рішення не потребує видачі наказу, а відтак, навіть за умови задоволення цієї вимоги, рішення суду не потребує вчиненню жодних дій стосовно його виконання, оскільки визнаний недійсним судом акт, втрачає силу з дня набрання рішенням законної сили.

У зв'язку із законодавчою неврегульованістю порядку реалізації акціонерами ЗАТ переважного права на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства третім особам, господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У разі неврегульованості в установчих документах акціонери мають переважне право купівлі пропорційно кількості належних їм акцій. 

Зважаючи на те, що спір про визнання недійсними рішень загальних зборів стосується майнових і немайнові прав учасників, судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, спрямованих на запобігання зменшенню обсягу майна Товариства, корпоративні права щодо якого є предметом захисту в даному спорі.

Довіреність на представництво може посвідчуватися секретарем сільської ради

Вимоги Закону України „Про акціонерні товариства” стають обов’язковими для створених до набрання ним сили акціонерних товариств з моменту приведення їх статутів у відповідність з даним Законом, але не пізніше, ніж 01.05.2011р.  Вимоги цього Закону набувають обов’язкового характеру для вже створених (існуючих) АТ раніше, ніж через два роки, у разі якщо після набрання чинності цим Законом ЗЗА АТ, створеного до набрання чинності цим Законом, прийнято рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства, деномінацію акцій та емісію цінних паперів, таке товариство зобов'язане привести свою діяльність у відповідність із цим Законом та внести відповідні зміни до статуту та інших внутрішніх документів товариства. До таких змін, в тому числі, відноситься і назва типу товариства (з закритого та відкритого у приватні та публічні) (п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про акціонерні товариства”) 

Законом не передбачено права акціонера господарського товариства звертатися до суду за захистом інтересів всього товариства.  Представництво акціонером інтересів товариства можливе лише на засадах уповноваження акціонера цим товариством на вчинення такого представництва. Питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії, у даному випадку –звернення позивача до суду з даним позовом фактично в інтересах відповідача, акціонером якого він є, має вирішуватися шляхом дослідження факту уповноваження позивача відповідачем на представництво його інтересів по даному питанню. 

Дія ухвали господарського суду про забезпечення позову починається не з часу її виконання Державною виконавчою службою у порядку, визначеному Законом, а з дня винесення ухвали господарського суду.

Обґрунтування судів про задоволення заяви позивача про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, стосується не тільки учасників судового процесу, а і осіб, які не беруть участь у справі, є втручанням у господарську діяльність відповідача.

Спір між учасником і товариством про визнання права власності на майно (акції), передане товариству як вклад до статутного фонд,  є корпоративним.

Спори, пов'язані з оскарженням учасниками господарського товариства, членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори.

Спори, які виникають між корпорацією, як господарською організацією та її учасником, є корпоративним за своїм суб’єктним складом, згідно пункту 4 частини 1 ст. 12 ГПК України, а отже підвідомчі господарському суду.  

Такий спосіб захисту цивільних прав як визнання протоколів недійсними не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським (цивільним) законодавством, а отже такий спір фактично не є спором про наявність чи відсутність цивільного права й не може бути предметом спору та самостійно розглядатися. 

Справи, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб’єктів господарювання, які не є господарськими товариствами, якщо стороною у справі є фізична особа, підвідомчі загальним судам. 

Приймаючи рішення не залучивши до участі у справі Міністерство охорони здоров’я України як орган, уповноважений здійснювати керівництво корпоративними правами держави в статутному фонді відповідача, Суд унеможливив прийняття обгрунтованого рішення. 

В ухвалі про забезпечення позову повинні бути зазначені ті дії, вчинення яких забороняється. Необхідність застосування забезпечення позову судом обґрунтована посиланням заявників на схильність)) відповідачів зловживанням своїми правами.