Судова практика
Збірник коментованих судових рішень Вищого господарського та Верховного Суду України у корпоративних спорах. Судова практика в Україні.
Господарське товариство зобов'язане надавати учаснику на його вимогу лише документи звітного характеру. Судами правомірно відмовлено в задоволенні вимог про зобов’язання відповідача надати позивачу копії квартальних балансів і звітів Товариства з тих підстав, що нормами діючого законодавства та Статуту Товариства не встановлено обов’язку надання такої інформації.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта відносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Невідповідність способу захисту цивільного права є підставою для відмови у задоволенні позову.
Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Ненадання позивачем належних доказів щодо погроз, що унеможливлювали його своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав є підставою для відмови у позові у зв"язку із пропуском строку позовної давності
У позивача немає права на звернення з позовом про припинення діяльності ТОВ шляхом ліквідації, оскільки на момент звернення з позовом особа вийшла зі складу засновників
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Спори, зокрема, про визнання права власності на акції, та про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій , крім спорів, пов’язаних з порушенням переважного права на придбання акцій , не є такими, що виникають з корпоративних відносин і залежно від суб’єктного складу сторін підлягають розгляду господарськими або загальними судами.
Законодавство не встановлює будь-яких обмежень щодо змісту установчих документів ТОВ в частині періодичності виплати дивідендів учасникам товариства.Загальні збори учасників господарського товариства вправі вирішувати питання виплати дивідендів, а відтак, рішення товариства про виплатиту дивідендів за підсумками кварталу законодавству не суперечить.
Учасник товариства не може відповідати за дії вищого органу управління товариством.
Законом не передбачено такого способу захисту прав, як визнання учасників товариства такими, що не набули права на участь та такими, що не є учасниками, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Під час розгляду справи в суді юридична особа може ліквідуватись з внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру, що може утруднити виконання рішення суду і є достатньою підставою для забезпечення позову.
Якщо за наслідками розгляду справи господарським судом не встановлено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з невідповідністю змісту установчих документів закону або недотриманням закону під час їх прийняття, суд не має підстав для прийняття рішення про визнання установчих документів товариства або їх окремих положень недійсними.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для його задоволення. В даному випадку, судом встановлюється саме існування спору і обираються адекватні заходи для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається при наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Оскільки апеляційний суд фактично наділений компетенцією щодо повторного розгляду справи, то вказуючи на відсутність у матеріалах справи рішень загальних зборів Товариства, що є предметом оскарження у межах даної справи, суд апеляційної інстанції ухилився від свого обов'язку щодо перегляду справи в повному обсязі, оскільки у випадку наявності певних сумнівів, мав можливість вжити заходи щодо залучення таких рішень до матеріалів справи, а не відмовляти у задоволенні клопотання Об'єднання з формальних підстав.
Оскільки апеляційний суд фактично наділений компетенцією щодо повторного розгляду справи, то не надавши правової оцінки додатково наданим на стадії апеляційного провадження документам, що мають значення для розгляду клопотання, суд апеляційної інстанції ухилився від свого обов'язку щодо перегляду справи в повному обсязі, та відмовив у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі з формальних підстав.
Встановлюючи заборону щодо відповідача, суд має чітко визначити, яку саме дію йому заборонено вчиняти на період дії такої ухвали. По відношенню до "інших осіб", законодавець визначив, що заборона має стосуватись дій, що мають відношення до предмета спору, тобто коло такої заборони до осіб, що не є учасниками спірних правовідносин, є більш широким (але в межах предмета спору).








та розкрутка сайту