Судова практика
Збірник коментованих судових рішень Вищого господарського та Верховного Суду України у корпоративних спорах. Судова практика в Україні.
Позивач не входить до складу сторін даного корпоративного спору, пов'язаного з визнанням недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ та, відповідно, його не наділено корпоративними правами, що виключає будь-яку можливість порушення його прав та законних інтересів прийнятим у справі рішенням.
Відповідно до статті 144 Державної програми приватизації на 2000-2002р.р., на Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі приватизації та корпоратизації, покладено зобов'язання здійснити оцінку активів товариства виходячи з балансової вартості та викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, в разі, якщо ці акціонери голосували проти прийняття загальними зборами рішень про укладання угод або кількох взаємопов'язаних угод щодо відчуження майна (необоротних активів) підприємства та здійснення операцій з борговими зобов'язаннями (факторинг), якщо на момент укладання відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ, у порядку, встановленому фондом.
З аналізу даної норми вбачається, що цією нормою не зобов'язано Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі приватизації, корпоратизації здійснити викуп акцій акціонерів, які вимагають цього і які проголосували проти прийняття загальними зборами рішень про укладання угод про відчуження майна (необоротних активів) підприємства, за балансовою вартістю, тоді як у нормі, визначеній цією статтею йдеться про обов'язок відкритого акціонерного товариства здійснити оцінку активів товариства, виходячи з балансової вартості.
За юридичним визначенням, акт прийому-передачі – це документ, що засвідчує факт передачі та прийняття визначеного в такому документі майна. Даний документ не є підставою, на якій визначене майно передається, та носить лише засвідчувальний, а не причинно-наслідковий характер.
Питання недійсності акта приймання-передачі є похідним від встановлення факту недійсності правочину чи незаконності рішення у зв'язку з якими було здійснено передачу майна, засвідчену актом приймання-передачі, а тому при встановленні визначеного, оспорюваний акт приймання-передачі є нікчемним і визнання його недійсним не вимагається.
Крім того, рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов’язків цієї особи, тобто коли в рішенні суду безпосередньо розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо: в описовій чи мотивувальній частині рішення наведені висновки або судження суду про права та обов’язки цієї особи.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювана угода є недійсною на підставі ст. 48 ЦК УРСР як така, що не відповідає вимогам закону, оскільки була укладена головою товариства, без відповідних повноважень від ТОВ, встановлених установчими документами чи законом (ст.63 ЦК УРСР), а факти, встановлені рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області, зокрема, про те, що ХХХ з січня 1996 р. виконувала обов’язки директора товариства, в силу ч.2 ст. 35 ГПК України, на яку послався місцевий господарський суд, не мають преюдиціального значення для даної справи у зв’язку з різним складом сторін у справах.
Помилковим визнаний і висновок суду першої інстанції про те, що оскільки в статуті не зазначено склад його учасників, даним статутом порушено право позивача, оскільки основні права і обов’язки члена кооперативу визначені нормами Закону України "Про кооперацію", Закону України "Про споживчу кооперацію", іншими нормами чинного законодавства України та статуту і їх реалізація не обмежена зазначенням в статуті саме списку його членів (засновників).
Договір про заснування (створення) товариства, укладений юридичними особами, не підлягає нотаріальному посвідченню. Колегія суддів не погоджується із доводами касаційної скарги стосовно того, що передача майна до статутного капіталу відповідача здійснювалась за договором про розміщення емітентом власних акцій цінних паперів та їх оплату засновниками від 17.03.2005 та актом приймання-передачі майна №2 від 18.03.2005, тобто за договором міни, а тому, відповідно до ст. 716 ЦК України до вказаного договору мають застосовуватися загальні положення про купівлю-продаж, зокрема, ст. 657 ЦК України, яка передбачає нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, оскільки як вказувалося вище зазначений договір в силу ч. 2 ст. 153 ЦК України, ст. 81 ГК України та ст. 26 Закону України "Про господарські товариства" не є договором міни, а є договором про створення господарського товариства, а відтак до нього не застосовуються положення ст.ст. 657, 716 ЦК України. Аналіз статті 36 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" дає можливість зробити висновок, що недобросовісною може бути визнана емісія, яка перебуває на стадії реєстрації або проведення. Розпорядження територіального управління ДКЦПФР про випуск акції та тимчасове свідоцтво анульовані, а результати емісії не затверджені уповноваженим органом ВАТ «КДРМЗ». За таких обставин визнання емісії «недобросовісною»є безпідставним. Суд не мав правових підстав для визнання за ТОВ прав та зобов’язань орендаря за договорами оренди земельних ділянок, на яких знаходяться передані йому у власність позивачем об’єкти нерухомості, при відсутності відповідних договорів оренди земельних ділянок, укладених у визначеному законом порядку ТОВ з власниками земельних ділянок або уповноваженими ними органами. Помилковим визнаний висновок суду про те, що оскільки в статуті не зазначено склад його учасників, даним статутом порушено право позивача, оскільки основні права і обов’язки члена кооперативу визначені нормами Закону України "Про кооперацію", Закону України "Про споживчу кооперацію", іншими нормами чинного законодавства України та статуту і їх реалізація не обмежена зазначенням в статуті саме списку його членів (засновників). Договір, укладений юридичними особами про заснування (створення) товариства не підлягає нотаріальному посвідченню. Акт приймання-передачі не є окремим правочином, а лише підтверджує факт передання внеску засновником вкладу до статутного фонду (капіталу) товариства, відтак, до нього не застосовуються приписи ст.ст. 203 та 215 ЦК України щодо недійсності правочинів і, відповідно, він не може визнаватися недійсним або нікчемним на підставі наведених норм. Суд зобов'язав відповідача відновити та забезпечити законність діяльності та рішень загальних зборів (зборів уповноважених) членів Товариства, для чого примусити відповідача встановити точну кількість його членів шляхом їх перереєстрації у спосіб, передбачений його діючим Статутом, нормативними документами Кримспоживспілки та Центральної спілки споживчих товариств (Укоопспілки) у строк, не пізніше 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду. Вищий господарський суд України постанови місцевого та апеляційного судів залишив в силі.Позовні вимоги мотивовано порушенням корпоративних прав позивача у зв'язку з проведенням 19.06.2006 р. зборів за відсутності позивача (яку ще у 1996 р. було прийнято до складу учасників ТОВ у зв'язку з виходом з товариства ОСОБА_6.), на яких було прийнято рішення про вихід зі складу учасників ТОВ ОСОБА_6. і прийняття до складу учасників ТОВ ОСОБА_3.
У зв'язку з наведеним до предмету доказування у даній справі входить встановлення складу засновників та учасників ТОВ на час створення ТОВ і на день прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів; з'ясування питання щодо внесення змін до установчих документів ТОВ, пов'язаних зі зміною у складі учасників, у т.ч. які конкретно зміни і коли вносилися до установчих документів ТОВ.
та розкрутка сайту