Судова практика

Наслідком визнання акта недійсним є втрата цим актом обов'язкового характеру для осіб, яким він був адресований . Водночас, визнання недійсним рішення не потребує видачі наказу, а відтак, навіть за умови задоволення цієї вимоги, рішення суду не потребує вчиненню жодних дій стосовно його виконання, оскільки визнаний недійсним судом акт, втрачає силу з дня набрання рішенням законної сили.

Примусовому виконанню підлягають рішення про стягнення грошових коштів, спонукання виконати певні дії, вилучення майна, тощо. Рішення про визнання недійсним рішень загальних зборів, інших актів, правочинів, не підлягаю примусовому виконанню, так як ці рішення цього не потребують, а скаржником не доведено, які саме заходи примусового виконання постанови суду має провадити державна виконавча служба при заподіянні виконавчих дій.

Одержавши право на частку в статутному капіталі товариства, спадкоємець набуває як переважного права вступу до товариства (стаття 55 Закону України "Про господарські товариства"), так і права відмовитися від вступу до нього; при цьому жодна норма чинного законодавства не передбачає додержання процедури виходу спадкоємця зі складу учасників товариства для одержання вартості його успадкованої частки в товаристві.

Перебіг строку позовної давності для позивача розпочався 07.08.02, з наступного дня від дати прийняття відповідного рішення зборами учасників ТОВ "ХХХХ". Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст.257 ЦК України). Таким чином, на день звернення позивача із позовом до суду строк загальної позовної давності сплив.

Строк позовної давності на спірні правовідносини не поширюється, оскільки корпоративне право є особистим немайновим правом судами до уваги не прийнято, оскільки ст.10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено також майнові права учасника товариства - право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи. Таким чином, право участі у товаристві має економічний зміст, а тому не тотожне поняттю особистого немайнового права визначеного в ст.269 ЦК України з урахуванням ч.І ст.91 ЦК України.

Однак, вживаючи заходи до забезпечення позову, господарський суд першої інстанції наведених норм не врахував, та наклав арешт, а також заборонив вчиняти певні дії не в частині акцій у кількості 500 штук, які є предметом оспорюваного у даній справі договору купівлі-продажу №8, а вжив відповідних заходів щодо усіх простих іменних акцій, які становлять статутний фонд відповідача 2, чим фактично порушив право інших акціонерів відповідача 2, в тому числі і скаржника - ОСОБА_4, на вільне здійснення ними права власності на належні їм прості іменні акції відповідача 2, що є порушенням, зокрема, ст. 41 Конституції України та ч. 7 ст. 319 ЦК України, які передбачають, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, про те, що реалізація права акціонерного товариства, в особі його виконавчого органу, внести в обов'язковому порядку пропозицію власника 10% голосів акціонерного товариства не може бути поставлена в залежність від сплати вартості послуг по інформуванню власників іменних акцій, шляхом публікації повідомлення в місцевій пресі за місцем знаходження товариства та в одному з офіційних видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, чи Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У зв'язку з цим суди не вправі зобов'язати акціонера (учасника) товариства взяти участь чи зареєструватися для участі у загальних зборах.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про те, що, незважаючи на набуття ТОВ "Кредо Експерто Юре" права власності на частку ТДВ "ТРК "Ялта" в ході виконання договору купівлі-продажу від 14.02.2005 №96-05-4, ВАТ "Ростелеком" втратив статус учасника ТДВ "ТРК "Ялта" з дня державної реєстрації нової редакції Статуту ТДВ "ТРК "Ялта" від 10.03.2005р., а саме з 31.03.2005 року. Натомість ТОВ "Кредо Експерто Юре" міг набути статусу учасника ТДВ "ТРК "Ялта" не раніше 31.03.2005 року, а тому станом на момент прийняття спірних рішень зборів засновників ТДВ "ТРК "Ялта" від 10.03.2005 не мав права приймати в них участь в якості легітимного учасника та голосувати з питань порядку денного. Отже, висновок апеляційного суду про відсутність у позивача статусу учасника ТДВ "ТРК "Ялта" на час прийняття спірних рішень спростовується вимогами ч.5 ст.89 ЦК України.
Правильно зазначивши, що внаслідок виконання договору купівлі-продажу частки ТДВ "ТРК "Ялта" від 14.02.2005 №96-05-4 позивач все ж таки позбавився статусу учасника ТДВ "ТРК "Ялта", апеляційний суд взагалі не дослідив та не встановив той момент, коли саме відбулася зміна учасників ТДВ "ТРК "Ялта" (ТОВ "Кредо Експерто Юре" замість ВАТ "Ростелеком").

Посилання касаційної скарни на ту обставину, що позивач посилається на порушення його прав, як фізичної особи, а не, як акціонера ВАТ "Житомирський завод "Агромаш", не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції про те, що прийняті спостережною радою товариства рішення не відповідають вимогам законодавства та порушують корпоративні права позивача бути обраним до органів управління акціонерного товариства.

Апеляційний господарський суд не врахував вимог наведеного законодавства та обставин щодо відсутності порушень прав позивача на час прийняття спірного рішення загальних зборів акціонерів та скасував рішення суду першої інстанції, пославшись на ч. 1 ст. 46 Закону України "Про господарські товариства". Колегія вважає таке посилання помилковим, оскільки положення даної норми Закону щодо обрання членів наглядової (спостережної) ради з числа акціонерів товариства не позбавляють прав акціонерів -юридичних осіб на делегування своїх представників до складу такої ради, а дотримання вимог законодавства при делегуванні третіми особами своїх представників Лопатька В.П. -представника Компанії "US Financical group LLC" та Міщенка С.О. - представника ТОВ "Ілта" до складу ради позивачем не оспорювалося.

Оскільки судом було встановлено неправомірність виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства, то є підставним висновок апеляційного суду про визнання недійсної нової редакції Статуту Товариства, з урахуванням того, що нею було змінено склад учасників Товариства.

Відтак висновки судів попередніх інстанцій щодо визначення належності повідомлення з огляду на дату одержання повідомлення учасником товариства, а не з датою, коли зроблено таке повідомлення, прямо суперечать статті 61 Закону України "Про господарські товариства"; судові рішення не ґрунтуються на встановлених обставинах справи, що умовами статуту передбачено інший, відмінний від наведеного у нормі Закону строк повідомлення про проведення зборів; навпаки, в судових рішеннях йдеться про порушення і статті 61 Закону України "Про господарські товариства" і положень Статуту, що кореспондується з вказаною нормою.

Враховуючи вищезазначене, судами попередніх судових інстанцій зроблено правильний висновок, що невнесення відповідачем своєї частки до статутного фонду товариства не може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства.

В даній же справі спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, який виконував функції голови правління підприємства позивача, не передав новообраному голові правління установчі та бухгалтерські документи, печатку та інші атрибути виконавчого органу.
Із судових рішень судів попередніх інстанцій не вбачається, що спір у даній справі виник з корпоративних відносин, а дії відповідача, як фізичної особи, у спірних правовідносинах стосуються корпоративних прав.