Загальні питання

Погодившись з повним формуванням статутного фонду за рахунок здійснення такого формування лише одним учасником, суди не надали оцінки тому, чи впливають встановлені судами обставини на зміст корпоративних прав учасників, чи мають вони наслідком позбавлення чи зменшення обсягу корпоративних прав одного з учасників товариства.

Встановивши факт зловживання правом учасником товариства шляхом систематичної неучасті у загальних зборах товариства, суд вправі застосувати наслідки, передбачені частиною 6 статті 13 Цивільного кодексу України -зобов'язати особу припинити зловживання своїми правами шляхом зобов'язання взяти участь у загальних зборах учасників товариства, а також у своєму рішенні передбачити, що у разі невиконання рішення суду така особа буде вважатися зареєстрованою на загальних зборах учасників товариства. Таким чином, припинення зловживання правом буде полягати саме у зобов'язанні учасника (акціонера) взяти участь у загальних зборах товариства, а не зменшенні його корпоративних часток за рішенням суду, що означало б неконституційне позбавлення учасника права власності на частку в статутному капіталі товариства.

Оскільки зміни у Закон України "Про банки і банківську діяльність" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про акціонерні товариства" не вносились, положення Закону України "Про банки і банківську діяльність", які суперечать Закону України "Про акціонерні товариства", не діють.

Ст. 16 Закону України "Про господарські товариства", яка передбачає, що рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня їх внесення до державного реєстру, не стосується порядку збільшення статутного фонду, а лише наслідків, котрі з нього випливають.

У документах, котрі супроводжували сплату вкладу, чітко зазначено, що це саме внесок до статутного фонду, Товариство отримані кошти не повертало та зміни статуту, пов'язані із збільшенням статутного фонду, були зареєстровані органом, що зареєстрував статут Товариства, тому зазначені кошти не включаються до складу валового доходу Товариства як поворотна фінансова допомога, оскільки не є такою.

Установчий договір ЗАТ припинив свою дію шляхом його повного виконання сторонами договору, а тому вимога позивача про розірвання вказаного договору задоволенню не підлягає.

Спір за позовом про визнання договорів дарування часток в статутному капіталі ТОВ удаваними, виник із корпоративних відносин і підвідомчий господарському суду.

Подані відповідачем поштові реєстри, сформовані у відповідності до Реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ, є достатнім доказом повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів.
Суд відхилив посилання позивача на те, що повідомлення про проведення зЗЗА направлялись йому на стару адресу, в той час як він проживає в іншому місці, оскільки ним не подано жодного доказу на підтвердження надання реєстроутримувачу інформації про зміну реквізитів анкети зареєстрованої особи.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а посилання відповідача на скрутний матеріальний стан товариства не є правовою підставою для відмови у цій частині позову.
Однак, від встановлення дійсної вартості частки позивача у чистій вартості активів майна товариства на день виходу із товариства залежить і сума інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.

З посиланням на приписи ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час здійснення реєстрації ТОВ "ХХХ"), відповідно до яких у разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми, відтак судами зроблено вірний висновок, що невиконання такого обов'язку учасником не може бути підставою для визнання недійсними державної реєстрації, свідоцтва про державну реєстрацію та скасування державної реєстрації товариства.
При цьому, відсутність у фізичних осіб - учасників TOB "ХХХ" свідоцтва про внесення ними у повному обсязі вкладу до статутного капіталу товариства не є беззаперечним, визначеним законом доказом відсутності сформованого статутного фонду.

Отже, норма про право загальних зборів приймати рішення з питань, не включених до порядку денного за згодою всіх учасників, присутніх на зборах може застосовуватися лише у випадку дотримання, встановленого законодавством України, порядку скликання загальних зборів, з урахуванням того, що учасники обізнані про проведення загальних зборів. Враховуючи те, що, як встановлено вище, порядок скликання загальних зборів, що мали місце 18 серпня 2005 року, порушено, чим знехтувано правами не повідомлених учасників, то прийняття рішень на загальних зборах які не були включені до порядку денного не може вважатися законним навіть за умови згоди присутніх учасників.

Господарські суди, пославшись як на підставу для задоволення позову на невідповідність прийнятих на загальних зборах рішень порядку денному, зазначеному в повідомленнях про проведення загальних зборів, і прийняття двох рішень із питань, які не були включені до порядку денного, не взяли до уваги, що відповідно до ст. 43 Закону України "Про господарські товариства" у разі невключення питань до опублікованого порядку денного загальних зборів повинно визнаватися недійсним через пряму заборону закону рішення цих зборів саме із зазначеного питання (а не всі рішення, прийняті на вказаних зборах), не з'ясували яким чином прийняття рішень із двох питань, не включених до порядку денного загальних зборів (розподіл прибутку підприємства за 2005-2006 рр., затвердження звіту ревізійної комісії за 2005 р.), вплинули на прийняття загальними зборами інших рішень (які були у встановленому законом порядку включені до порядку денного загальних зборів).

Здійснення корпоративних прав держави, як вказано в ст. 168 ГК України, відбувається визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В статті зазначено в яких випадках управління корпоративними правами держави здійснюється безпосередньо відповідними органами виконавчої влади, а коли із залученням уповноваженої особи. Обов'язковою частиною рішення КМУ повинні бути умови передачі повноважень з управління корпоративними правами держави уповноваженим особам (юридичним особам або громадянам) та договір.

Разом з тим, правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що розглядаючи справи про визнання недійсним рішення загальних зборів про збільшення статутного капіталу шляхом додаткового випуску акцій, суд повинен вживати заходів до попередження введення в обіг акцій додаткового випуску, оскільки вилучення з обігу випуску акцій на виконання рішення суду про задоволення позову є ускладненим.

Наявними в матеріалах справи нотаріально посвідченими заявами учасників товариства та протоколом зборів від 31 травня 2008 року підтверджується волевиявлення учасників товариства про вихід із товариства та передачі своєї частки ОСОБА_5

Положення пункту 8.11.8 статуту товариства щодо права голови правління товариства без довіреності здійснювати дії від імені товариства, зокрема, розпоряджатися майном товариства, саме по собі не є таким, що суперечить закону. Дії голови правління по розпорядженню майном товариства з порушенням волі правління або без відома правління товариства можуть бути підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсними конкретних, укладених головою правління, правочинів.