Постанова ВГС України від 13.03.2011р. Справа № 32/310

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 р. № 32/310


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010

у справі № 32/310

за позовом Акціонерного товариства "Рейком Шиппінг Актієболаг"

до Відкритого акціонерного товариства "Скандинавіан Хаус"

треті особи ОСОБА_4;
ОСОБА_6;

про визнання недійсним наказів Голови правління №40/4 від 02.10.2006, №73 від 07.12.2006, №402 від 03.11.2008

в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, але не з'явився;
- відповідача Кучерявий В.О. (дов. б/н від 01.02.2011);
- третьої особи 1 (скаржника) повідомлений, але не з'явився;
- третьої особи 2 повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2010 у справі №32/310 (суддя Курдельчук І.Д.) припинено провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Рейком Шиппінг Актієболаг" (надалі позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Скандинавіан Хаус" (надалі відповідач) про визнання недійсними наказів Голови правління відповідача №40/4 від 02.10.2006, №73 від 07.12.2006, №402 від 03.11.2008 на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 (судді: Кропивна Л.В., Дзюбко П.О., Зеленін В.О.) вказану ухвалу скасовано; справу передано для розгляду по суті до місцевого господарського суду.
ОСОБА_4 -третя особа 1 у справі (надалі скаржник), не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін. В обґрунтування підстав касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин".
02.03.2011 та 10.03.2011 до Вищого господарського суду України від скаржника у справі надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник підтримує доводи касаційної скарги, та надає ряд документів.
Відзив на касаційну скаргу третьої особи 1 у справі не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуваний судовий акт.
Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Акціонерне товариство "Рейком Шиппінг Актієболаг" (надалі позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Скандинавіан Хаус" (надалі відповідач) про визнання недійсними наказів Голови правління ВАТ "Скандинавіан Хаус" №40/4 від 02.10.2006, №73 від 07.12.2006, №402 від 03.11.2008.
Позов обґрунтований тим, що оспорювані позивачем накази видано головою правління відповідача з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до статуту відповідача, правління є колегіальним органом та приймає рішення колегіально; голова ж правління не наділений повноваженнями одноособово вирішувати питання, щодо яких прийняті оспорювані накази.
Місцевий господарський суд, припиняючи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у даній справі, виходив із того, що оспорювані позивачем накази голови правління, які, як зазначив суд, є правочинами, породжують та встановлюють трудові права і обов'язки між працедавцем та працівником, стороною яких позивач -учасник товариства не являється; крім того, оспорювані накази не впливають на створення, діяльність, управління та припинення діяльності ВАТ "Скандинавіан Хаус", а відтак, даний спір не є корпоративним, а є трудовим спором. При цьому, місцевий господарський суд керувався приписами ст.ст. 12, 80 ГПК України, ст. 167 ГК України.
Апеляційний господарський суд не погодився із такими висновками місцевого господарського суду, та прийшов до власного висновку, зробленого з урахуванням приписів ст. 3 Кодексу законів про працю України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", ст.ст. 92, 97 ЦК України, ст. 47 Закону України "Про господарські товариства", ст. 12 ГПК України, про те, що по-перше, місцевим господарським судом неправомірно кваліфіковані оспорювані позивачем накази голови правління відповідача як правочини, по-друге, даний спір в силу п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України є корпоративним та підвідомчим господарським судам України, оскільки ініційований акціонером цього товариства та стосується визнання недійсним рішення органу господарського товариства.
Вищий господарський суд України погоджується із висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами; тобто трудові спори -це врегулювання розбіжностей, що виникають між працівником і роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) з питань застосування законодавчих та інших нормативних актів про працю, або між колективом працівників та роботодавцем про зміну умов праці, укладення чи виконання колективного договору, угод, умов трудового договору (контракту) та інші.
В пункті 1.12. рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначено, що для розмежування трудових та корпоративних спорів у справах , пов'язаних з рішеннями про обрання або звільнення, відкликання керівників та інших посадових осіб товариства, господарським судам слід враховувати підстави подання позову. Трудовим є спір , пов'язаний із застосуванням норм Кодексу законів про працю України та з порушенням права позивача на працю; підставою ж виникнення корпоративного спору є порушення або оспорювання корпоративних прав учасників (акціонерів) господарських товариств, норм ЦК України, ГК України, Закону України "Про господарські товариства", вимог установчих документів господарських товариств .
З урахуванням наведеного, враховуючи суб'єктний склад сторін даного спору, та підстави виникнення даного спору, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, прийшов до вірного висновку, що даний спір -спір учасника товариства (позивача) з товариством (відповідачем) з приводу перевищення повноважень головою виконавчого органу цього товариства - правління товариства, при видачі ним оспорюваних наказів, є саме корпоративним спором в силу наведеного вище визначення корпоративних прав та спорів, а не трудовим спором, як зазначив місцевий господарський суд, оскільки в даному спорі не вирішуються розбіжності, що виникли між працівником та роботодавцем.
До того ж, судова колегія погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірності кваліфікації оспорюваних позивачем наказів як правочинів, оскільки, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції з посиланням на ч. 1 ст. 2 та ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; в той же час, виконавчий орган товариства, як і інші органи юридичної особи, є складовою частиною останньої і не визнаються окремими (самостійними) суб'єктами цивільних прав та обов'язків, адже ними є сама юридична особа, а відтак, і видані ними, як в даному випадку, накази, не є правочинами.
Крім того, висновок господарського суду першої інстанції про те, що оспорювані позивачем накази є правочинами в розумінні норм цивільного законодавства, не узгоджується з позицією Пленуму Верховного Суду України, викладену в п. 17 постанови від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", відповідно до якої рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами , оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Наведеним ще раз підтверджується висновок суду апеляційної інстанції про підвідомчість даного спору господарським судам, оскільки спір між двома юридичними особами про визнання недійсним акта однієї із юридичних осіб не входить до визначеного в п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України переліку справ, які непідвідомчі господарським судам.
Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що судом апеляційної інстанції вірно визначено правову природу правовідносин між сторонами у справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, а тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування юридично правильного судового рішення -оскаржуваної третьою особою 1 постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 у даній справі, якою правомірно скасовано ухвалу господарського суду міста Києва про припинення провадження у даній справі.
Колегія суддів не погоджується із доводами касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції приписів рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", зокрема, п. 1.12., оскільки аналіз змісту вказаного пункту в цілому, а не витягів, на які посилається скаржник, не дають підстав зробити висновок про порушення його приписів судом апеляційної інстанції; так, наприклад, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, всупереч приписів п. 1.12. рекомендацій не припинив провадження у даній справі. Однак, скаржником не враховано, що частину 3 вказаного пункту рекомендацій (в якій йдеться про обов'язок суду припинити провадження у справі) слід читати в контекстному аналізі з частинами 1 та 2 цього ж пункту, в яких йдеться про способи розмежування корпоративних та трудових спорів (ч. 1) та про оскарження рішень загальних зборів (ч. 2), а тому, наведені в ч. 3 п. 1.12. рекомендацій посилання на обов'язок припинення господарським судом провадження у справі не стосується корпоративних спорів, яким є даний спір, а стосується трудових спорів, переданих на вирішення до господарських судів.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції, що покладені в основу при її прийнятті, а тому не є підставою для їх скасування.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 у справі № 32/310 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді: Т.Л. Барицька
Н.М. Губенко