Постанова ВГСУ від 10 лютого 2010р № 10/99

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 р.
№ 10/99

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого
Кривди Д.С.,

суддів:
Бакуліної С.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль"

на постанову
від 06.10.09 Львівського апеляційного господарського суду

у справі
№10/99

господарського суду
Львівської області

за позовом
Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного комітету статистики, який представляє Головне управління статистики, у Львівській області та Державного реєстратора Дуди В.І.

до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль"

про
припинення господарського товариства та скасування державної реєстрації

за участю представників сторін

від позивачів:
у засідання не прибули

від відповідача:
Гуцій В.З., Гуцій Ю.М., дов.

від ГПУ:
у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 11.03.09 господарський суд Львівської області (суддя Довга О.І.) відмовлено у задоволенні позову Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного комітету статистики України, який представляє Головне управління статистики у Львівській області, та Державного реєстратора Дуди В.І. про припинення господарського товариства "Магістраль" шляхом ліквідації, не пов'язаної із банкрутством, та призначення ліквідаційної комісії з встановленням строку і порядку її роботи.

Рішення мотивовано недоведеністю обставин, які є підставою для припинення юридичної особи шляхом її ліквідації.

Постановою від 06.10.08 Львівський апеляційний господарський суд (Р.Марко -головуючий, С.Бойко, Т.Бонк) рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив у частині скасування державної реєстрації ТОВ "Магістраль", яке розташовано за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 128.

Постанова мотивована встановленням обставин здійснення відповідачем діяльності з порушенням законодавства, яке регулює обов'язок юридичної особи дотримуватися порядку в сфері державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців та отримання всебічної та об'єктивної статистичної інформації щодо його економічного і податкового стану.

Ухвалою від 21.12.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касатор доводить, що висновки суду апеляційної інстанції засновані на помилковій оцінці доказів та не відповідають фактичним обставинам справи, наголошує на недоведеності порушень зі сторони відповідача чинного законодавства та відсутності підстав для застосування адміністративно-правових санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Львівський міжрайонний транспортний прокурор звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про припинення господарського товариства ТОВ "Магістраль" та скасування його державної реєстрації, посилаючись на обставини неподання відповідачем у період з 2003 року до 2008 року фінансової звітності, статистичної інформації щодо своєї господарської діяльності, інших даних, визначених ст. 19 Господарського кодексу України; а також всупереч вимогам ст. 57 ГК України фактичної відсутності його за вказаною в статуті адресою, про що свідчить ухвала від 12.04.07 господарського суду Львівської області в справі №1/264-14/37(А) та акт про виселення ТОВ "Магістраль" з юридичної адреси старшого судовиконавця Залізничного районного суду м. Львова від 01.12.97.

Крім того, прокурор доводив, що розмір статутного капіталу ТОВ "Магістраль" в гривневому еквіваленті становить 370 грн., тобто є меншим за встановлений законом мінімально допустимий розмір статутного капіталу, а з урахуванням виключення впродовж 1993-1997 років окремих осіб зі складу учасників з виплатою їх частки, статутний фонд є меншим за визначений в статуті розмір статутного капіталу відповідача.

При розгляді даної справи суди дійшли протилежних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову, але суди як першої, так і апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки вказаним прокурором у позовній заяві обставинам щодо характеру спірних правовідносин.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор мотивував свої позовні вимоги необхідністю застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 238, 239, 247 Господарського кодексу України, згідно з якими за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого само врядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, зокрема, шляхом скасування державної реєстрації та ліквідації суб'єкта господарювання; у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Проте обставини щодо здійснення відповідачем певної діяльності, що суперечить закону чи установчим документам у позові не зазначено.

Згідно ч. 1 ст. 3, ч. 6 ст. 4 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; у той час як адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, не є предметом регулювання цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 87, ч. 5 ст. 146 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, а публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю про результати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом.

Одночасно ст. 89 ЦК України встановлює, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених закон м, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців. Згідно зі ст.ст. 3, 4, 16, 19 дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців -засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи -підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом. Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців з Єдиного державного реєстру. У разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно зі ст.ст. 33, 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

З огляду на вказані норми та викладені прокурором обставини, предметом даного спору є дії юридичної особи відповідача щодо дотримання вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" та вимог податкового законодавства.

Проте такі правовідносини не носять господарсько-правового характеру, а заявлений прокурором позов не має ознак здійснення захисту цивільних чи господарських прав чи інтересів позивача відповідно до ст.ст. 1, 2, 12 ГПК України.

Разом з тим, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень віднесені до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, виходячи з суб'єктного складу та характеру правовідносин, даний спір є публічно-правовим, а відтак не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на таке судова колегія дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції та припинення провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з поверненням сторонам судових витрат.

Керуючись ст.ст. 80, 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.09 та рішення господарського суду Львівської області від 11.03.09 у справі №10/99 скасувати. Провадження в справі припинити.

3. Доручити господарському суду Львівської області видати у встановленому законом порядку накази щодо повернення сторонам судових витрат у справі.

Головуючий Д.Кривда

Судді С.Бакуліна

А.Уліцький