Постанова ВГСУ від 20 серпня 2009р. № 11/75к

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2009 р. № 11/75к

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -судді Грека Б.М. -(доповідача у справі),

суддів : Подоляк О.А.,
Капацин Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.04.09

у справі № 11/75к

господарського суду Луганської області

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"

про стягнення 243672,00 грн.

за участю представників від:

позивача ОСОБА_2 (дов. від 07.04.08)

відповідача ОСОБА_3 (дов. від 29.05.08)

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" заборгованості в сумі 243672 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.08.08 (суддя Москаленко М.О.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.05.09 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Бородіної Л.І., Іноземцевої Л.В., Якушенко Р.Є), у задоволенні позову відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що сума прибутку товариства, що підлягала сплаті позивачеві після його виходу зі складу учасників товариства, розрахована відповідачем обґрунтовано з урахуванням вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх змінити, позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача 94851,00 грн., в решті позову відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що вихід ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ „Луганська фірма „Агрохім" відбувся на підставі нотаріально посвідченої заяви від 29.12.05 та рішення загальних зборів, оформлених протоколом від 29.01.06 № 73, відповідно до пункту 4 розділу 5 Статуту ТОВ „Луганська фірма „Агрохім".

В той же час, вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватися на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства, позивач вважає, що утворення резервного фонду 20.01.06 та сума цього резервного фонду не повинні впливати на суму частки прибутку, що повинна виплачуватися позивачеві як учаснику, який вибув зі складу товариства.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Статуту ТОВ „Луганська фірма „Агрохім", ОСОБА_1 був учасником товариства, його вклад в статутний капітал складав 66452 грн., тобто 27% від загального розміру статутного фонду. 03.01.06 позивач заявою від 29.12.05 повідомив відповідача про вихід зі складу учасників ТОВ „Луганська фірма „Агрохім" та просив повернути йому повністю в грошовій формі частку в статутному капіталі, яка складає 27% від статутного фонду товариства.

20.01.06 загальними зборами учасників товариства (протокол № 71) вирішено створити резервний страховий фонд товариства у розмірі 5%, на створення якого направити 126025 грн. від прибутку, одержаного в 2005 році, та 225275 грн. від прибутку, одержаного за період роботи підприємства з 1995 року по 2004 рік; загальна сума прибутку, яка направлена на утворення резервного страхового фонду складає 351300 грн.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Луганська фірма „Агрохім", оформленим протоколом від 29.01.06 № 73, ОСОБА_1 виведений зі складу засновників товариства з 29.01.06 з виплатою йому частки у статутному капіталі у розмірі 27%, що складає 66452 грн. та приросту його частки у статутному капіталі 1973165 грн. Сплачена позивачеві сума складає 1763374,14 грн. (66451,59+1696922,55) без урахування податку на доходи. Дані обставини сторонами не заперечуються.

Спір у справі виник внаслідок різного розуміння сторонами моменту виходу із товариства. Так, скаржник моментом виходу із товариства вважає момент подання ним відповідної заяви (03.01.06), тому вважає, що виплата його частки має відбуватися без відрахування коштів на створення резервного страхового фонду(що мало місце 20.01.06). Втім, суди відмовили в позові, вказавши на те, що моментом виходу позивача зі складу учасників товариства слід вважати дату прийняття загальними зборами відповідного рішення (29.01.06), що мало місце вже після створення страхового фонду (20.01.06), кошти з якого не підлягають розподілу між учасниками у випадку виходу із товариства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів помилковими з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 розділу 5 Статуту відповідача учасник, який виходить, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці в статутному капіталі товариства. Учаснику, який вийшов, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

На підставі пункту 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.01 № 559, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.12.01 за № 1050/6241, до складу джерел виплат учаснику, який вибуває, не включається сума резервного страхового фонду.

Загальними зборами учасників товариства, які відбулися 20.01.06 та результати яких оформлені протоколом № 71/1, був створений резервний страховий фонд товариства у розмірі 5%, на створення якого направлено 351300,00 грн.

Відповідно до пункту „в" частини 1 статті 10 Закону України „Про господарські товариства", учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства. Відповідно до ч. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.08 № 13, часник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Таким чином, враховуючи, що вихід позивача з товариства (03.01.06) мав місце до створення страхового фонду(20.01.06), то виплата його частки має відбуватися без відрахування коштів на створення резервного страхового фонду. Суди цих положень не врахували, що стало причиною прийняття незаконних судових актів. Оскільки розмір суми, недоплаченої позивачу при виході з товариства судами не перевірявся та не встановлювався, а всилу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України позбавлений таких повноважень, то судові акти у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення господарського суду Луганської області від 01.08.08 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.04.09 у справі
№ 11/75к скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий - суддя Б. Грек

Судді О. Подоляк

Н. Капацин