Ухвала ВАСУ від 3 червня 2010р. К-11570/09

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2010 р. м. Київ К-11570/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого -судді Бутенка В.І.,

суддів: Гашицького О.В.,

Лиски Т.О.,

Мойсюка М.І.,

Сороки М.О.,

при секретарі Мацюк Т.С.,

за участю позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, представника відповідача Калиниченко О.В. та представника ТОВ «ВБО «МЖК»Резнікова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради про зобов'язання проведення реєстраційних дій по внесенню в державний реєстр,

в с т а н о в и в :

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив зобов'язати державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради вчинити дії з державної реєстрації змін до державного реєстру шляхом введення його до складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК».

В обґрунтування позову вказував на те, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК»від 05 січня 2004 року було задоволено його заяву про вихід зі складу товариства. На підставі вказаного рішення державним реєстратором Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 08 січня 2004 року були зареєстровані зміни і доповнення до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК», пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) товариства.

Згодом рішенням господарського суду Луганської області від 25 червня 2007 року у господарській справі № 13/360пн зазначене рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК»від 05 січня 2004 року було визнано недійсним.

09 червня 2008 року позивач звернувся до Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради із заявою, у якій просив скасувати реєстрацію змін і доповнень до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК», внесених на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства від 05 січня 2004 року, однак в цьому йому було відмовлено.

Посилаючись на вказані обставини та на невідповідність дій відповідача вимогам чинного законодавства, ОСОБА_4 просив задовольнити позов.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 17 жовтня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними повністю зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК», які зареєстровані Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 08 січня 2004 року під реєстраційним номером 3986, а саме нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК».

Зобов'язано відповідача внести до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування вказаних змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК».

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року це судове рішення скасовано і провадження у даній адміністративній справі закрито.

В касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК»у поданих запереченнях на цю касаційну скаргу просять відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість викладених у ній доводів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між позивачем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК»існує корпоративний спір, який не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Однак такий висновок є передчасним, оскільки зроблений він внаслідок неповного з'ясування обставин справи та суті даного спору.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців, державний реєстратор -це посадова особа, яка відповідно до цього Закону здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»державний реєстратор підпорядковується міському голові міста обласного значення або голові районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень відповідно до ст.. 3 КАС України є орган державної влади, орган державного самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»державним реєстратором є посадова особа, яка відповідно до цього Закону здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Частиною 2 статті 53 зазначеного Закону передбачено, що дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Отже, дії чи бездіяльність державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців мають оскаржуватись в порядку адміністративного судочинства.

З матеріалів справи і, зокрема, позовної заяви видно, що фактичним предметом даного спору є оскарження дій державного реєстратора щодо реєстрації внесених змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК»та відмови у вчиненні дій зі скасування такої реєстрації.

Наявність спору між ОСОБА_4. та засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК»щодо включення його до складу учасників цього товариства не впливає на визначення даного спору щодо оскарження дій державного реєстратора як публічно-правового.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було достатніх підстав для закриття провадження у справі, а тому він повинен був перевірити дотримання судом першої інстанції правил застосування норм матеріального права, надати правову оцінку обставинам справи з метою встановлення відповідності дій відповідача вимогам закону та за наявності підстав визначити суб'єктний склад учасників спору, з'ясувати чи є позивач належним позивачем та конкретизувати зміст позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом були допущені порушення правил застосування норм процесуального права, які призвели до ухвалення ним незаконного рішення і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.

З огляду на наведене, оскаржене судове рішення відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а справа має бути направлена до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

С у д д і :

України.